Інспектування українських територій без українців: що насправді означають чергові ''домовленості'' в ТКГ?
9 вересня Офіс Президента оприлюднив заяву "Щодо інспектування в районі населеного пункту Шуми". Фактично це підтверджує участь в інспектуванні позицій ЗСУ спостерігачами ОБСЄ із "вкрай обмеженим проявом присутності бойовиків".
Водночас Банкова наголошує, що "ключовим пріоритетом для України є збереження життя українських військових і цивільних громадян на Донбасі". Тим, хто не розуміє можливого механізму такого інспектування радять "освіжити в пам'яті історію діяльності СЦКК, а також пункт 2 "Комплексу заходів з виконання Мінських домовленостей" – ту частину, яка визначає сторони на лінії розмежування і яка дісталась Україні у спадок від деяких "великих дипломатів".
Але чиновники ОП лукаво перекрутили зміст пункту 2 "Комплексу заходів". Цей пункт тільки встановлює зони розмежування. А ось пункт 3, про який замовчує наша влада, вказує, що моніторинг і верифікацію здійснює ОБСЄ із застосуванням всіх необхідних технічних засобів. Включно із супутниками, БПЛА, радіолокаційними системами тощо. Участь представників сторін у верифікаційному процесі не передбачена.
То що маємо по факту?
Справді, з 90-х років у Європі створювалась система зниження військового протистояння та зменшення воєнної загрози. Це був комплекс міжнародних договорів і угод, таких як "Віденський документ", "Договір про звичайні збройні сили в Європі", "Договір про відкрите небо" та інших. Їхня реалізація базувалась на системі верифікаційних заходів: взаємний обмін інформацією, інспекції військових об'єктів, спостережні польоти.
Але – це були угоди, укладені між суверенними державами, повноправними суб'єктами міжнародно-правових відносин.
Згода на інспекцію бойовиками позицій ЗСУ означає – наша сторона де-факто визнає суверенітет "ДНР" та "ЛНР".
Що далі? Посольства "ДНР" та "ЛНР" у Києві?
