«Позавчорашні борються з вчорашніми.., страждає майбутнє» – так газета «День» коментує кримінальні провадження проти п'ятого президента України Петра Порошенка, які були відкриті після приходу до влади Володимира Зеленського.
Видання робить висновки, що, по-перше, кожного президента в Україні можна притягнути до кримінальної відповідальності, якщо прискіпливо проаналізувати їхню діяльність з юридичної точки зору на президентській посаді. Проте тут є очевидною помста колишніх соратників Віктора Януковича, які через таку свою діяльність намагаються тримати в позитивному тонусі своє електоральне поле (або здобути нові голоси).
Другий висновок: Петром Порошенком сьогодні займається система (правоохоронна, судова), яку він так докорінно і не змінив. Хоча сам неодноразово заявляв, що в країні проведені реформи.
Видання переконує, що чинна влада не педалює кримінальні справи проти Порошенка, вона радше спостерігає за розборками колишніх із позаминулими, вимушено реагуючи на ситуацію там, де промовчати неможливо, намагаючись використати ситуацію (наскільки це можливо) з користю для себе.
Загалом же, підсумовує газета, вся ця історія матиме тривалий характер, де кожна сторона намагатиметься витиснути для себе максимальні політичні бали. Проте її глибинні коріння цілком вписуються у ті правила, які були засновані за часів президенства Леоніда Кучми. І головна проблема тут в тому, що досі жоден президент, включаючи самого Порошенка і вже чинного главу держави Зеленського, не наважилися і не наважуються змінити ці правила, відповідно наступають на ті самі граблі – кланово-олігархічної системи. Про це йдеться в статті «Суд і Порошенко».
«Країна наближається до розвилки, де їй доведеться зробити вибір». У матеріалі під таким заголовком в тижневику «Країна» публіцист Олег Романчук переконує, що в українському медіапросторі Кремль здобув перемогу.
Він вважає, що ворожнеча між Росією й Україною триватиме до створення таких умов, за яких агресор, зазіхнувши, неминуче зазнає поразки. «У Генштабі Росії є детальні карти всіх військових об’єктів в Україні, що підлягають знищенню в перші години конфлікту, є плани окупації регіонів та блокування й знищення військових частин», – переконує дописувач. І пише далі: «Є можливість перекрити наш ефір і заповнити його російським мовленням. На наших очах відгодовуються штатні й позаштатні зрадники з числа громадян України. У Кремлі вже готові зразки заяв для Заходу про «захист російських громадян».
«Україна з 1997 року – «зовнішньополітичний пріоритет №1» у Росії… Москва послідовно й наполегливо створює собі «історичного ворога – Україну», – наголошує публіцист. Здавалося б, вчасно попереджений – значить, озброєний. Але не в українських реаліях.
«Газета по-українськи» продовжує коментувати відставку голови НБУ Якова Смолія і розповідає – кому вона особливо вигідна. Експерт видання, економіст Борис Кушнірук погоджується, що політичний тиск на голову НБУ, безперечно, був. «Його критикували люди, пов’язані з президентом. Зеленського переконали – якщо на посаді голови НБУ буде на 100 відсотків його людина, можна й іпотечне кредитування розвинути, й дороги будувати за рахунок емісійних», – переконує експерт.
Він також вважає, що у відставці Якова Смолія зацікавлений Ігор Коломойський. «Він на посаді голови Нацбанку хоче бачити людину, яка допоможе зруйнувати розслідування у США та Великій Британії фактів розкрадання коштів ПриватБанку», – пише економіст.
Колишньому власнику банку потрібні люди, які допоможуть відіграти ситуацію з фінустановою. Для цього необхідно оголосити, що Нацбанк вважає помилковим рішення про націоналізацію «ПриватБанку». Нібито все зробили з політичних міркувань, а банк насправді був у гарному стані. Докладніше йдеться в статті «У голови Нацбанку є прямий доступ до грошей».
