Дивні заборони й жодного стимулу
Дивні пункти обмежень є продуктом креативу нашої влади. Й викликають питання. Вибачте, але людина – така істота, яка ставить уточнюючі питання, якщо їй щось не зрозуміло. Наші права зазнали серйозної концептуальної корекції. Тепер людині розумній дозволено відвідувати парки і сквери, якщо вона рухається під супроводом тварини. Всім іншим, кого не супроводжує тваринка (собачка, або коза, наприклад) – це заборонено. Тобто, тварині нас вигулювати дозволено. А прогулюватись з дитиною у тих самих місцях із зменшеною кількістю вихлопів й тримаючи дистанцію – ні. Хіба це не дивно? Хоча вірусологи роз'яснюють: на свіжому повітрі й з дотриманням дистанції вірус не передається. Здавалося б – то й штрафуйте дурнуваті компанії з їхніми шашликами. Але значно простіше накласти заборону на будь-який прояв життя й активності. І не треба нам промивати мозок й тицяти пальцями в італійців. Краще згадати ситуацію, коли в закритому терміналі зібрали пасажирів рейсу з Італії та США, що описав, зокрема, Геннадій Друзенко. Або натовп людей на прикордонному пункті переходу.
Далі: кому загрожує людина, яка на свіжому повітрі бігає на стадіоні? Дотримуючись дистанції, що зазвичай, відбувається й без пандемії. Гуртом бігають хіба-що школярі на уроках фізкультури. Але школи зараз не працюють. І чи повинна ця людина дихати собі в маску? Профільний експерт – від лаборанта до академіка вам скаже, що за таких обставин маска навіть становитиме загрозу для здоров'я. Чому тоді оптом наклали заборону на спортивні майданчики, не деталізуючи норми їх використання? Складно було розписати, що поодинокий бігун не становить загрози ані собі, ані оточуючим?
Але першість, мабуть, отримує київський мер Віталій Кличко. Який припустив можливість заборони руху для приватного автотранспорту. Найбезпечнішого з можливих, оскільки унеможливлює контакти людини в авто з іншими живими організмами. Київський мер вважає раціональним заборонити мешканцю бетонних джунглів спуститись сходами (не використовуючи ліфт), сісти в машину і дістатися, наприклад, своєї дачі за містом, де контакти з іншими особами також обмежено периметром дачної ділянки?
Цікаво, що в Угорщині закликали людей, за можливості, пересуватися саме на приватному автотранспорті із зрозумілих міркувань: саме власні авто упереджують контакти між людьми. Більше того: сайт уряду цієї країни, на який посилається "Європейська правда", повідомляє: "Дотримання безпечної відстані між людьми є одним з найважливіших засобів стримування епідемії коронавірусу. Оскільки в громадському транспорті це неможливо або можливо лише в обмежених масштабах, важливо, щоб ті, хто може, могли використовувати свої автомобілі", – сказав прем'єр-міністр Угорщини. А уряд запровадив на період карантину безкоштовні парковки. Покажіть це повідомлення київському меру, будь ласка. Й іншим ідеологам тотального закручування гайок з порушенням Конституції. Можливо, трохи розвіється туман у головах.
Взагалі, спокуса "все затягнути" є дуже великою. І, зрозуміло, що заходи – суворі й продумані, потрібні. Але не можна опускатися до цілковитого самодурства й сп'яніння майже царською владою. Суворі заходи мають супроводжуватись певними стимулами (як от в Угорщині з парковками). Окрім батога має бути й якась печенька. Невеличкий, але пряник. Бо взвод спецпризначенців в екіпіруванні й зі зброєю, які бігають по порожньому пляжу за спортсменом у плавках, виглядає трагікомічно. Я вже не кажу про свободу дій для кримінальних елементів, для яких наступає доволі сприятливий період. А шкода суспільству від цього плавця – на свіжому повітрі порожньої затоки – нульова. Значно менша шкоди від тієї тьоті, яка енергійно, із виряченими очима вдиралася у ліфт, у якому вже було дві людини. (Тепер ліфтом я не користуюсь, використовую сходи у якості тренажера). Й значно менше шкоди від того чорта (вибачте, іншого слова підібрати не зміг), який сьогодні відпихав мене від каси на автозаправці, бо хотів дізнатися – є у них американо з молоком й капучіно. І навіжену тьотю й чорта на заправці, я, звісно, не впустив у ліфт й постав на місце, відзначене адміністрацією спеціальними стікерами. А от на поодинокого плавця, чи бігуна на відкритому повітрі навряд чи варто оголошувати полювання всього поліцейського главку й одягати кайданки.
І на цьому тлі жорстких, й не завжди логічних заборон (або підготовки до таких заборон), просто зворушливо виглядає рішення уряду про дозвіл на роботу ломбардів. Я це записую окремим пунктом протиепідемічної стратегії влади. Цікаво лише, чи будуть в ломбардах працювати наряди поліції, аби одразу відокремлювати власне майно і цінності від щойно викрадених? Чи для високопосадових фактичних власників цих ломбардів це не дуже важливий пункт марлізонського балету?
