Замальовки з охопленого карантином Києва. Або звернення до компанії "Uber" й інших операторів таксомоторного ринку
Час їхати на ефір. Сідаю в машину. Стартер видає кілька характерних звуків, і все... нічого не відбувається. Зрозуміло. Машина на карантині. Акумулятор здох. Ви ж міняєте батарейки в годиннику, чи ліхтарику. Вони інколи сідають. До ефіру – трохи більше години, викликаю "Uber". Чорний "Renault" прилітає за 4 хвилини 30 секунд. За кермом – молодий хлопчина, десь до 30-ти років. Посміхається й просить пристібнути пасок. Із задоволенням виконую, в моїх же інтересах. На які фігури вищого пілотажу здатен мій драйвер, я не знаю. Заради цікавості питаю, чи не боїться він коронавірусу. Ні, не боїться. І взагалі – він тиждень, як повернувся з Чехії. "Гарний хлопчик", – думаю я, розуміючи, що інкубаційний період у нього десь на екваторі.
Ярослав – так звати сміливця, продовжує випромінювати оптимізм, а я за перевіреною професійною звичкою, продовжую розпитувати. Водій таксі працює на автозаводі "Шкода". Отримує, якщо в українських грошах, 80 000 гривень на місяць, 10 000 з них сплачує за квартиру з комуналкою. Непогано, жити можна. Щиро переконаний, що в Чехії жодного коронавірусу немає. Наївна людина. Чехи,та й українці, без яких, як сказав один мій знайомий чех, економіка його країни просто зупинилась би, не з якогось марсіанського тіста зроблені і їхній геном не має надто суттєвих відмінностей від італійського чи китайського варіантів.
Тим часом, на заводі "Шкода" майже половину працівників вже відправили в карантин. Із збереженням 75% зарплати. Непоганий такий соцпакетик у чехів. Себто, мій таксуючий по Києву водій не гає часу й в Україні, і за кордоном йому крони капають. "А чого дома сидіти?", – висловлює він щире, майже дитяче здивування. Та й за майбутнє автомобілів "Шкода" Ярослав не переймається: там все-одно вже в основному рОботи працюють. Люди так, для звітності. Соціальна політика уряду. Комплектацію перевірити, й на виїзді машини з конвеєра бампер й шильдик з логотипом прикріпити. А комп'ютери з рОботами точно чхати й поширювати бацили не будуть, й коронавірус їм до того самого місця, якого у цих залізяк й немає. Не передбачено проектом.
Одним словом, за півгодини я отримав багато цікавої інформації й зробив кілька висновків. Про те, що в обхід заяв поважних політиків, процес "тіньової" інтеграції України та її громадян в культурний, економічний й фінансовий простір Європейського Союзу йде повним ходом і його не спинити. Хіба що можна спробувати уповільнити. Коронавірусом (ну, це від нас не залежить). Або, наприклад, призначенням партійного генпрокурора. Пардон, генпрокурорки. А ось бажання не розводити паніку й повідомляти народу жахливі речі, зберігаючи спокійний тембр голосу – правильне, але має й зворотній бік: інколи цей народ аж занадто заспокоюється, розслабляється й впадає в пофігізм. Відчуття небезпеки у певних дозах все-ж потрібне. Воно запускає природні захисні механізми.
Особливий висновок і, навіть, прохання, до компанії "Uber" й інших операторів таксомоторного ринку. Я, повірте, щиро підтримую ідею повернення наших співгромадян додому з-за кордону. Навіть написав з цього приводу блог. Але зробіть якусь політінформацію водіям, які користуються вашим софтом. Щоб вони, бодай, витримали 14 днів без контакту й розмов з пасажирами. Ви ж круті IT-шники, поставте якийсь фільтр, типу: "впродовж останніх 14 днів за кордоном не був". Це ж не складно. Й фінальний висновок: аби не викликати таксі, після ефіру доведеться їхати за новим акумулятором у великий й красивий гіпермаркет. Поближче до цивілізації й великого скупчення людей. Думаю, там теж будуть цікаві враження.
