Мир незалежної України з путінським режимом неможливий. Президенту Володимиру Зеленському рано чи пізно доведеться це зрозуміти, переконує в «Газеті по-українски» російський соціолог Ігор Ейдман. У статті «Жорсткий опір – єдиний шанс зупинити війну» він стверджує, що Путіну потрібно щось на кшталт Комп’єнського перемир’я 1940 року між нацистською Німеччиною і Францією. Воно розділило останню на анексовані, окуповані та вільні зони. Кремль теж прагне розчленувати Україну на анексовану – Крим, окуповану – ОРДіЛО та решту, яку очолять його маріонетки. Навіть якщо українці не будуть стріляти у відповідь, окупанти не припинять вогонь, поки не доб’ються свого. Єдиний шанс зупинити війну без капітуляції – жорсткий опір агресору. Це неминуче призведе до посилення зовнішнього тиску на Росію і виснажить її ресурси. Путінський режим економічно слабкий та інтелектуально нікчемний. Кремль приречений на програш у гібридній війні проти країн європейської цивілізації. Україні залишається тільки протриматися до цього моменту, зазначає соціолог.
Припинення війни – це звільнення територій України, а не домовленості, що створять «сіру зону», як у Придністров’ї вже 30 років. На цьому в «Газеті по-українськи» наголошує колишній парламентарій Андрій Сенченко. Він вважає, що потрібно допомогти кожному українському громадянину отримати рішення про відшкодування збитків, нанесених російською агресією. Консолідувати ці вимоги разом із вимогами держави, бізнесу до Росії. Це важливий тиск. Необхідно повернутися до Будапештського формату. Україні непотрібні дрібні санкції у розстрочку. Економічний тиск на агресора повинен досягнути такого рівня, щоб Путін забрався. Кажуть: він не сяде за стіл у Будапештському форматі. Та і не треба, наголошує політик. Зібрали гарантів і виробили заходи тиску. Наприклад, ембарго на купівлю-продаж російської нафти. Москва тоді втратить понад 40 відсотків експорту, зазначає Сенченко.
Рішення президента Володимира Зеленського про позачергові парламентські вибори – погана ідея. Він може отримати контроль над більшістю у Верховній Раді й урядом. Надмірна концентрація влади в одних руках ніколи не була хорошою справою. Абсолютна влада розбещує. Президент краще працюватиме, якщо будуть противаги і стримування. В цьому переконаний співзасновник громадянської платформи «Нова країна» Валерій Пекар, з думкою якого знайомить «Газета по-українськи». Він вважає, що партії «Слуга народу», яка може завести у парламент більше 200 депутатів, наразі фактично не існує. Заповнення парламенту «котами в мішках» небезпечне. Особливо враховуючи відсутність системи відбору людей та кадрового резерву в Зеленського. До того ж липень – невдалий час для виборів. Означатиме низьку явку. Може статися, що парламент обере абсолютна меншість громадян. Це не сприятиме єднанню країни. А ще від дочасних виборів – негативний економічний ефект. Наслідки позначаться на гаманцях українців, попереджає експерт.
Новий парламент може бути оновлений більше ніж на половину. Але основне питання залишається відкритим – чи переросте кількість у якість? За якими критеріями відбиралися кандидати? Попри правильні заяви лідерів політичних сил, практика може бути зовсім іншою, наголошує газета «День». Видання аналізує певні загальні тенденції. Так, більшість партій взяли собі за правило набрати в списки спортсменів, артистів, журналістів, учасників АТО/ООС тощо. Експерт видання Iрина Сєрова вважає, що проблема української політики полягає в соціальних ліфтах. Насамперед це стосується того, коли непідготовлена людина потрапляє різко догори і не може впоратись з тими навантаженнями та викликами, які стоять перед нею. В нинішньому парламенті таких людей дуже багато. І, як прогнозує експерт, навряд чи ситуація достеменно зміниться.
