Порядок "беспорядку" в РГК при ДБР: що не так?

Вчора на сайті Президента України з'явився Порядок проведення відбору до Ради громадського контролю при ДБР. Ми не будемо довго розмазувати "масло по батону", а просто вкажемо на очевидні промахи, які варто швидко виправити:

• Замість мотиваційного листа з'явилось есе на задану конкурсною комісією тему – заміна довільного "твору" на матеріал, який фактично будуть оцінювати є дискримінаційною умовою.

• Конкурсна комісія, а саме її персональний склад та порядок роботи, затверджується Директором ДБР – очевидно, що суперечить профільному Закону "Про ДБР", де в статті 12 чітко встановлено повноваження очільника Бюро.

• Додано співбесіду на додачу до рейтингового інтернет-голосування – очевидне дискреційне "повноваження", адже незрозуміло як саме результат співбесіди вплине на остаточне рішення? Такої процедури немає в жодному з методів обрання громадських рад або рад громадського контролю.

• Структура конкурсу виглядає наступним чином:

1) оприлюднення оголошення про проведення конкурсу, прийняття та розгляд заяв та інших документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, перевірка їх на відповідність вимогам, встановленим цим Порядком.

2) Рейтингове інтернет голосування 30 перших за рейтингом конкурсантів допускаються до есе (тема якого оголошується перед самим написанням і на саме написання надається 90 хв., при цьому заборонено використання засобів мобільного зв'язку, інших електронних пристроїв, фотографування, спілкування з іншими учасниками конкурсу або вихід за межі приміщення, у якому відбувається написання есе.) та усної співбесіди.

3) За результатами есе та усної співбесіди формується рейтинговий список кандидатів, який підлягає оголошенню, перші 15 з яких включаються до переліку осіб рекомендованих кк до складу РГК.

4) Затвердження списку рекомендованих директором ДБР.

• Деякі положення щодо недопущення у конкурсі осіб суперечать вимогам Закону "Про ДБР". Такими заборонами для участі у конкурсі зокрема є:

- членство у громадських рад (ради громадського контролю), утвореної при інших правоохоронних органах, або членство Громадської ради доброчесності;

- відсутність вищої освіти та досвід роботи якої за спеціальністю менше 10 років (тотальний абсурд!);

- наявність не погашеної або не знятої в установленому законом порядку судимість за вчинення злочину (крім реабілітованої особи), або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією;

- наявність рішення суду, яким особу визнано недієздатною або обмежено дієздатною;

- наявність громадянства (підданства) іншої держави або є особою без громадянства;

- відсутність постійного проживання на території України протягом останніх 10 років.

ЗУ "Про ДБР" містить лише 3 обмеження на входження до складу РГК:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) особи, які були працівниками правоохоронних органів упродовж попередніх двох років (незалежно від тривалості);

3) особи, близькі особи яких були працівниками Державного бюро розслідувань упродовж попередніх двох років (незалежно від тривалості).

І наостанок, при інтернет-голосуванні кожен може проголосувати не більше, ніж за 5 кандидатів, в той час як при конкурсі в аналогіну РГК при НАБУ за 15 кандидатів. Тут немає проблеми, просто зауважуємо на цьому.

Який висновок можемо зробити?

Порядок проведення відбору до РГК при ДБР суперечить як здравій логіці, так і чинному законодавству, встановлюючи заборони, які прямо суперечать профільному Закону "Про ДБР". Будь-хто, кого процедурно не пропустять через етап "написання есе" або, що ще смішніше, співбесіди – легко оскаржить відповідну дискримінацію в судовому порядку.

Тепер запитання – як швидко Ірина Венедіктова зрозуміє, що з таким підходом в комунікації з громадськістю вона не здобуде нормальної співпраці?