«Словацькі новобранці». У політику – зі зброєю в руках і з Путіним у голові

Невелике містечко у Словаччині. У самому центрі біля автобусної зупинки марширують у бік лісу молоді люди в камуфляжній формі. Ними командує впевнений у собі молодий чоловік, який пройшов бойову підготовку в тренувальному таборі в Росії. Місцеві жителі з подивом дивляться на те, що відбувається, і вирішують зателефонувати в поліцію. Згодом виявляється, що в тутешніх лісах тренуються члени об’єднання «Словацькі новобранці» («Slovenskí Branci»). Самі вони про себе пишуть, що є «аполітичною неприбутковою організацією, яка ставить своєю метою розвивати в молодих людей любов до батьківщини, природи і до нашої культурної спадщини». А в документальному фільмі «Коли почнеться війна» режисер Ян Геберт показав, чим займається одне з воєнізованих формувань у Словаччині, що тісно співпрацює з російськими патріотичними організаціями і почало шлях у велику політику.

Головний герой фільму «Коли почнеться війна» Петер Шврчек – беззмінний лідер створеного ним об’єднання «Словацькі новобранці». Коли Шврчеку було всього 16 років, його запросили на курс бойової підготовки в Росію; після повернення він вирішив, що створить загони самооборони в рідній Словаччині.

Шврчек – на відміну від лідерів інших схожих організацій – відкритий для спілкування з пресою. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів, як сприймає Росію і як проходило військово-спортивне навчання під Москвою, в якому він брав участь.

– Так, я тренувався в Росії, це можу підтвердити. Все організувала російська асоціація «Стяг». Але це, звичайно, було давно і не мало ніякого ідеологічного підтексту. Я хочу сказати, що якби нам у той час запропонували таку підготовку в Німеччині або Франції, мене б це теж зацікавило. Звичайно, не можна робити вигляд, що цього не відбувалося, та й заперечувати це не має сенсу. Але мені здається, Росію в нашому суспільстві і в інших країнах Європи демонізують. Ми – проти цього, я особисто не сприймаю Росію як ворога.

– Як проходили ці навчання? Вас запросили на них чи ви самі висловили бажання поїхати в Росію?

– Ми якимось чином отримали запрошення від російської сторони взяти участь у навчаннях. Це було єдине таке запрошення, яке ми отримали, тому, звичайно, не опиралися участі. Підготовка безкоштовна, чому ми теж були дуже раді. Мені особисто було цікаво побачити іншу країну, познайомитися з іншою ментальністю, з людьми, встановити дружні відносини. Навіщо від такого відмовлятися?

– Як довго ви були в Росії і як конкретно вас тренували?

– Російська асоціація «Стяг» – це асоціація російських «казаків». Самі тренування стосувалися відпрацювання витривалості, поведінки в кризових ситуаціях і так далі. Як я вже говорив, це було давно і на діяльність організації «Словацькі новобранці» або «Наша влада – майбутнє» це не мало істотного впливу.

– Тобто те, чого ви навчилися в Росії, ви не використовуєте при організації власних регулярних тренувань і навчань?

– Звичайно, чому людина навчиться, з тим вона все життя і проживе. Але що стосується методів нашої роботи в царині самооборони або іншої нашої діяльності, то ми спираємося на ті знання, які отримали тут, у Словаччині, або це те, що нам радять робити наші спеціально навчені інструктори.​

​– Крім вас, хто ще брав участь у навчаннях? Це був міжнародний польовий табір?

– Так, міжнародний. Там був я і кілька людей з нашої організації «Словацькі новобранці». Це було в 2012 чи 2013 році, в той час Росія сприймалася трохи по-іншому. Ми, наприклад, тренувалися разом з українцями, були там люди і з інших країн, я вже не пам’ятаю, яких. Але ситуація тоді значно відрізнялася від нинішньої.

– Де проходили ваші тренування?

– Це було на території православного монастиря Російської православної церкви в передмісті Москви, але де конкретно, я не можу сказати: не тому, що не хочу говорити, а тому, що я навіть не знаю. Нас туди просто привезли.

– Ви говорили, що знайшли в Росії друзів. Там ви познайомилися з російськими «Нічними вовками»? У фільмі «Коли почнеться війна» є сцена вашої зустрічі, ви досить сердечно їх приймаєте.

– Наші відносини з іншими організаціями розвиваються поступово. З «Нічними вовками» ми почали спілкуватися і співпрацювати відносно недавно. Насправді під час відкриття їхнього європейського штабу ми вперше спілкувалися так близько. Саме там ми подружилися і почали домовлятися про співпрацю для пробудження національної самосвідомості в Словаччині.

Читайте також: Російські «Нічні вовки» і «Словацькі новобранці»: як російські байкери отаборилися в Словаччині

– Ви говорите, що на діяльність об’єднання «Словацькі новобранці» не впливає на співпрацю з різноманітними російськими організаціями – «казаками», «Нічними вовками», – проте ви все ж поділяєте їхні цінності.

– Це нам близько, але це необов’язково мають бути цінності тільки російських «казаків». Ми просто спираємося на традиційні цінності, патріоти просто роблять це і в нас, і у Франції, і в Росії. Будь-яка патріотична організація в будь-якій точці світу думає про традиційні цінності, і ми в нас їх підтримуємо, нам близька ідея національних держав, а патріотизм у суспільстві необхідно розвивати.

«Мені здалося неймовірно цікавим, що в Європейському союзі виникли неконтрольовані державою загони самооборони зі зв’язками в Росії, – розповідає режисер фільму про «Словацьких новобранців» Ян Геберт. – Мій інтерес підігрівало й те, що це дуже молоді хлопці, підлітки. Коли ми почали зйомки, їхньому лідерові було всього 19 років. Мені здалося, що це якесь нове неназване явище, адже в Центральній Європі такого вже давно не було».

«Словацькі новобранці» – відносно невелике об’єднання. Воно має відділення по всій країні, але постійних членів приблизно 200 осіб. Вони регулярно беруть участь у військово-патріотичних навчаннях, мета яких – навчити поводитися зі зброєю, виживати в природі і вести бій, «якщо це буде потрібно для захисту республіки», як пишуть на сторінках організації в інтернеті. Нових учасників «Словацькі новобранці» набирають здебільшого серед молоді.

Обурення у словацькому суспільстві викликала організована ними агітація в школах. При цьому з’ясувалося, що об’єднання ніде не зареєстроване, існує фактично лише в інтернеті. Петер Шврчек є головою організації «Наша влада – майбутнє», яку можна назвати офіційним прикриттям для діяльності його воєнізованих формувань. У статуті цієї організації немає нічого про військову підготовку і навчання у словацьких лісах зі зброєю в руках.

Режисер Ян Геберт розповідає:

– Мені здається, на формування особистості Петера Шврчека дуже вплинула досить сувора підготовка, яку він пройшов у Росії. Це сформувало й зміцнило його симпатії до сучасної російської політичної системи, якою він захоплюється. Тому він почав створювати у Словаччині своєрідний прообраз «казацьких» формувань. Він мені розповідав, що в навчаннях брали участь люди з усієї Східної Європи, що потрапити на них можна тільки за рекомендацією. Я припускаю, що після повернення багато з них створюють загони самооборони, ідеологічно близькі Росії й натхненні Росією.

– У фільмі ви показуєте, що під час тренувань і навчань, які «Словацькі новобранці» проводять у лісах, вони поводять себе дуже жорстоко і агресивно щодо до тих, хто прийшов до них навчатися. Деяким навіть стає погано через нестерпні умови під час тренувань. Виникає відчуття, що ти потрапив у мілітаристський світ десь у недалекому минулому.

– Шврчек створив об’єднання, в якому він є абсолютним лідером. На цій основі він будує відносини з іншими членами організації. Дивно, що ніхто проти цього не протестує і всі добровільно приймають підневільну роль. Але взагалі мені здається, що «Словацьких новобранців» не можна просто назвати ультраправими. Вони набагато складніше влаштовані. Вони можуть однаково захоплюватися ультраправим католиком Йозефом Тісо, хоча вголос про це не говорять, і Сталіним, Кастро, Радянським Союзом і комунізмом. Іншими словами, їм близькі не тільки ультраправі, а й ультраліві. Вони беруть від кожного трішечки, і в результаті це нагадує військовий тоталітаризм. Від кожної диктатури XX століття вони беруть щось, що їм здається цікавим. У фільмі є сцена, коли Петер Шврчек приходить у фотоательє, щоб зробити портрет, і каже, що на фотографії хоче мати вигляд, як Сталін.

– Ви досить багато часу провели з членами організації «Словацькі новобранці». На Вашу думку, вони становлять загрозу?

– Незважаючи на те, що мова йде про воєнізоване формування, воно не становить військової загрози. Їх усього 200 осіб, вони добре натреновані, але навряд чи можуть влаштувати якийсь військовий переворот. У країні, яка є членом НАТО, це навіть неможливо.

Але вони здатні наробити шуму в політиці. Під час зйомок це ретельно приховувалося, але зараз Петер Шврчек відкрито заявляє про свої політичні амбіції. Він не з’являється на людях у військовій формі, почав ходити в костюмі, у крайньому разі одягає футболку з написом заснованої ним політичної організації «Наша влада – майбутнє». Він намагається дружити з політиками: у Facebook є його знімок із головою Верховного суду Словаччини і кандидатом у президенти Штефаном Гарабіном. Одночасно він намагається триматися щонайдалі від неофашистів, створює собі імідж помірного хлопця. Мені здається, що в цьому криється потенційний успіх і потенційна небезпека.

– У фільмі є сцена, як на один із заходів, де є багато прихильників Петера Шврчека, приходить навіть прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

– Нам вдалося зняти захід національно-просвітницького товариства «Матиця словацька». Воно організовує різноманітні фольклорні фестивалі й концерти з акцентом на національному. Його підтримують деякі депутати словацького парламенту, фінансову допомогу їм надав і Роберт Фіцо. «Словацькі новобранці» були найняті для охорони цього заходу. Ми знімали це, щоб показати, наскільки успішно воєнізованому формуванню вдається отримати визнання суспільства – не як екстремістів, а як збройного підрозділу. Я радий, що цю акцію підтримав Фіцо. Своїм фільмом я хотів показати, що мова не йде про проблему якоїсь однієї маргінальної збройної групи, а про те, що суспільство толерантно ставиться до цієї організації та її ідей. Запрошення на такі заходи дуже надихає, стимулює їх розростатися і виходити в публічний простір. Якщо вони беруть участь в акції, яка була підтримана прем’єр-міністром, значить, вони близькі до того, щоб їх прийняло все суспільство.

Читайте також: Чехословацький корпус Кремля

Влітку цього року Петер Шврчек став одним із авторів маніфесту Словаччини, представленого на національній конференції, організованої з участю голови Верховного суду Словаччини Штефана Гарабіна. У ньому говориться, що Словаччині є сенс вийти з Європейського союзу, щоб отримати можливість самостійно вибудовувати міжнародні відносини не тільки з країнами ЄС: «В інтересах Словаччини зміцнювати відносини зі слов’янськими країнами». Автори маніфесту пишуть, що вони проти санкцій щодо Росії, заявляють про необхідність «співпраці з Росією як ключовим партнером для підтримки стабільності і миру в Європі», про те, що «питання енергетичної, соціальної, продуктової та екологічної безпеки <…> ми хочемо вирішувати в рамках регіону Центральної Європи з участю Росії як домінантного перспективного партнера». Під час національної конференції Гарабіна висунули кандидатом на президентських виборах, які мають відбутися у Словаччині в березні наступного року. Таким чином у Петера Шврчека з’явився шанс потрапити у велику політику.

«Я звернув увагу на їхнє негласне захоплення тим, як Путін керує Росією, – каже режисер Ян Геберт. – Багато прихильників організації «Словацькі новобранці» деякий час тому писали в Facebook свої імена кирилицею, щоб продемонструвати єдність із Росією. Однозначно можна сказати, що велика частина з них мають антизахідні погляди. Їх підстьобує протест проти останніх майже 30 років свободи. Мені здається, що це їхній головний мотор, а зовсім не гроші. І це набагато тривожніша новина».

Оригінал – на сайті Російської редакції Радіо Свобода