В Україні більш ніж достатні потужності для виробництва сірчаної кислоти та парк для її перевезення. Але нашим виробникам майже неможливо конкурувати з російським та білоруським імпортом через нерівні умови.

Потужності з виробництва сірчаної кислоти в Україні перевищують 1,1 млн тонн щороку, що вдвічі більше від потреби внутрішнього ринку.  Потужності ДП «Східний ГЗК», ДП «Суміхімпром», НВП «Зоря», Рубіжне та ТОВ «Перше хімічне об’єднання» з транспортування цього продукту  складають понад 300 тис. тонн або 235 спеццистерн. Це більше ніж у 1,5 рази перевищує потреби у перевезеннях сірчаної кислоти на внутрішньому ринку, стверджують виробники.

Наразі ДП «Східний ГЗК», ДП «Суміхімпром», НВП «Зоря», Рубіжне та ТОВ «Перше хімічне об’єднання» перебувають на межі зупинки через значне зростання російського та білоруського імпорту – більше ніж утричі - з 2014 по 2017 рік до 79 тис. тонн. 

Конкурувати з цими імпортерами нашим виробникам складно через вкрай низькі ціни, які більше ніж удвічі менші за собівартість вітчизняних підприємств.

На нерівність конкурентних позицій вказує і експерт хімічного ринку, директор інформаційного агентства «Інфоіндустрія» Дмитро Гордійчук. «Вітчизняні підприємства виробляють сірчану кислоту з імпортної сировини – сірки, та використовують її у технологічному процесі. Для російських та білоруських компаній сірчана кислота є відходами, яких треба позбавитись. Тож вони можуть реалізувати цей продукт за будь-яку ціну. Така конкуренція не є рівною та не дозволяє українським виробникам розвиватися», - стверджує аналітик.