КИТОВРАС НИЩУК

Китоврас це така міфологічна істота, відома з середньовічного фольклору Русі. Щось на кшталт кентавра, але з крилами. Він вважався мудрим, а також перевертнем. Власне про це і піде мова.

Про мудрість. «Ми маємо сформувати – і формуємо – нові цілі розвитку культури, варто змінити настанову буденного мислення: розглядати культуру не просто як сукупність театрів і музеїв, а як наскрізний наратив, що зустрічається на будь-якому рівні людського буття, як креативність, що застосовується в будь-яких сферах. Нове розуміння культури полягає в її доступності та близькості будь-якому громадянину, в синергії, яку вона утворює з іншими галузями, в усіх можливостях, які вона пропонує кожній людині через посередництво абсолютно різних інструментів: від коміксів до високого мистецтва», – наголошує Євген Нищук. 

Усе зрозуміло? «Розглядати культуру як наскрізний наратив, що зустрічається на будь-якому рівні людського буття». «Розуміння культури полягає в синергії, яку вона утворює з іншими галузями»!

Ось іще: «Варто говорити про культури, заохочуючи множинність форм культурного вираження. Мобільність і гнучкість, інклюзія та розмаїття – саме цим ми маємо керуватись під час провадження культурної політики», – зазначає Міністр культури України.

А зараз про другу властивість китовраса. Хочу нагадати одну показову історію.

Минулого року краєзнавчий музей у Слов’янську отримав подарунок – випадково знайдений скіфський меч. Про це багато писали, для прифронтового міста це була неабияка подія.

Але виникла одна проблема – меч потребував негайної реставрації. А коштів у невеликого музею не було. Тоді активісти Слов’янська самотужки назбирали необхідну суму та привезли меча до Національного реставраційного центру в Київ.

Передача відбулася урочисто – міністр культури, його заступниця, відомі вчені, преса…

Під час цієї акції у міністра виникла непогана ідея – по закінченні реставрації він власноруч поверне меча до Слов’янська. Йшлося про цікаву культурну акцію – подарувати бібліотеці якісь книжки, привезти невелику виставку, виступити з моноспектаклем…

Меч був відреставрований ще наприкінці минулого року. Спочатку йшлося про Новий рік, потім про Різдво. Згодом – про квітень, а потім про кінець травня… Нарешті, про серпень…

Нещодавно я дізнався, що музей сам (!) забере меча 29-го вересня. Далі пряма мова через месенджер:

[22:46, 7.9.2018] Maxim Levada: Скіфський меч зі Слов’янська музей забирає 29-го. Дякую тобі! Але вони могли це зробити ще в січні. Навіщо було їм голову морочити?

[22:57, 7.9.2018] Нищук Євген: 1-го я буду в Слов‘янську його представляти.. Нема такого поняття, що хтось когось морочить – є державний графік.

[22:57, 7.9.2018] Maxim Levada: Ой, не треба...

Виникає питання – а яке ти взагалі до цього маєш відношення? Може не треба псувати свій «державний графік» заради маленького прифронтового Слов’янська?

Я би всього цього не писав, якби не одне «але»!

Восьмого вересня у Вілково на фестивалі «Дунайські гостини» було встановлено світовий рекорд з юшки, якої там наварили аж 5 тон!

Цей фестиваль було профінансовано по програмі «Малі міста – великі враження», яку здійснювало Мінкультури. Програма подавалася начебто під Рік відновлення культурної спадщини, який так і не було проголошено. Але під цю юшку Мінкультури без жодний вагань виділило 600 тисяч гривень з державного бюджету.

Фестиваль не лише фінансувався по програмі Мінкульту. Міністр особисто був там.

Так от, фестиваль перенесли з травня на вересень через… нерест риби! Мабуть поїдання юшки за державний кошт і є «синергією, яку культура утворює з іншими галузями»! Замовити собі порцію юшки за 600 тисяч це «наскрізний наратив», а знайти три (!) тисячі гривень для реставрації рідкісного меча, слабо! Саме так і виглядає той «державний графік».

А закінчу я думною, яка далася мені дуже важко! Багато хто знає про моє ставлення до В’ячеслава Кириленка, як до міністра культури. Ми з ним зовсім різні люди на рівні світоглядів. Але є в ньому одна беззаперечна риса – якщо його переконати в якійсь справі, він зробить усе, щоб її завершити чітко і завчасно. Я ніколи не думав, що Євген Нищук, від призначення якого багато хто радів, приведе до міністерства настільки бездарну, шкідливу команду, та ще й з таким паскудним «державним графіком»!