Людмила Савицька
Черговий українець, який поїхав на заробітки до Росії, потрапив у халепу, і цього разу навіть не пов’язану з війною. Рух «Альтернатива», що бореться з сучасними формами рабства в Росії, допоміг урятуватися з трудового полону українцеві Сергію Кравченкові, якого, за його словами, п’ять років насильно утримували в містечку Опочці, 10-тисячному райцентрі Псковської області Росії. Уже після успішної втечі за Кравченком у сусідній регіон з’їздили поліцейські з Опочки, щоб повернути його назад «господареві». Проєкт Російської служби Радіо Свобода «Север.Реалії» розбирався в тонкощах сучасного рабства в Росії.
«Циганський барон 5 років тримав у рабстві людину і бив на камеру» – під таким заголовком громадська організація «Альтернатива» розповіла про те, як громадянин України Сергій Кравченко з їхньою допомогою зміг утекти, як він сам каже, з полону. За даними «Альтернативи», Кравченко проти волі жив в Опочці у 50-річного Артура Козловського. За словами Кравченка, місцеві називають його «циганським бароном», тому що впевнені, що він «найбагатший із циган в окрузі».
Публікація широко розійшлася псковськими ЗМІ і пабліками. Кореспондент «Север.Реалії» зв’язався з Сергієм Кравченком, щоб дізнатися всі подробиці. Сергій на той момент перебував у Тверській області Росії, куди він утік із полону.
Серед іншого, він розповів, що йому зателефонував знайомий із Опочки і попередив, що його «менти шукають від барона».
І, як з’ясувалося, побоювався він недарма: 5 липня в притулок «Альтернативи» в Тверській області прибули поліцейські з Опочки. Вони повідомили, що повинні опитати українця, і відвезли його. Кравченка повернули в Опочку і, як він запевняє, навіть привезли в будинок барона, щоб запитати, де і в яких умовах він жив.
Поліція навіть оформила затримання Кравченка, але після численних дзвінків ЗМІ його відпустили. Кравченкові видали тимчасове посвідчення особи на термін до 28 серпня. Кравченко вважає, що його документи, як і раніше, перебувають у барона і той не віддав їх поліцейським, тому що ті не мали постанови на обшук. Він написав заяву до Слідчого комітету Росії про те, що Козловський утримував його силою, але другу заяву – на місцевих поліцейських, які нібито все знали, але не діяли, – писати боїться.
«Мені страшно тепер, – признається він. – Вони ж тепер знають, де я був, у якій області».
Не було утримування, він ходив сам по собі, ніхто його не тримав
«Те, що каже Кравченко, – повна нісенітниця, – заявила кореспондентові «Север.Реалії» Рузанна, дочка Артура Козловського, якого «Альтернатива» і Кравченко звинувачують у рабстві. – Не було утримування, він ходив сам по собі, ніхто його не тримав. Хто нашу сім’ю знає, може це сказати! Та навіть і чужі скажуть! Його ніхто не тримав, якби ми його утримували, він би ходив із малолітками метал красти? Так, таке було. Він мав при собі паспорт. Він сам не хотів, щоб його на батьківщину відправили, при поліцейських це говорив. Про відібрані документи – повний наклеп, нісенітниця. Ми написали заяву на тих, хто про це написав (мається на увазі «Альтернатива» – ред.), не на Сергія – він-бо дурень».
«У ліс вивозили, щоб бити»
Сергій Кравченко їздив із України на заробітки в Росію з початку 2000-х років, коли на його батьківщині стали закриватися колгоспи. За освітою він тракторист-машиніст, але в Росії встиг побути і будівельником, і забійником худоби, і прибиральником.
«Мотався і зрозумів, що втомився, думаю, щоб у Москву не їхати, треба ближче щось шукати – в маленьких містечках, таких, як у Псковській області. І в 2015-му поїхав я в ці краї. Спочатку в одного тут різав овець, він мене «кинув». А тут зустрів Артура Яковича в магазині, він запропонував іти до нього», – згадує Кравченко.
«Барон» привів його в двоповерховий будинок із блакитним дахом. Навколо будинку двометровий цегляний паркан, на воротах – ковані морди левів.
«Відразу попросив документи, ніби паспортні дані переписати, забрав їх у будинок, і більше я їх не бачив. Не виніс він мені їх, – продовжує Кравченко. – Я весь час хотів піти геть, а він мені погрожував: «Я тебе в міліцію здам, у тебе віза прострочена». Спочатку обіцяв платити 10 тисяч рублів на місяць, годувати і житло. Але давав іноді тільки 50 рублів на сигарети і їжу погану – суп кислий. Я нагадував про гроші, а він: ти тут їси, живеш тут, і все – така відповідь».
За 50 рублів Сергій прибирав у дворі в барона, відповідав за худобу, святкові шашлики і працював швейцаром. Особливо часто треба бувало відкривати ворота ночами: приїжджали з гулянок діти і гості родини. Кравченко каже, що його били.
«Били, коли щось не до вподоби, багато. Били барон і синок, а Рузанна (дочка господаря будинку – ред.) знімала це все на камеру. Не можу сказати, чому вона так робила… І в ліс мене вивозили, щоб бити, щоб ніхто крику не чув. І вдома не відставали – били. Приходив потім у магазин, а в мене обличчя розпухле, щелепа винесена. Продавці побачили і «охрініли». Вони мені допомагали, але нікуди не заявляли, тому що бояться. Хто поруч біля циганського барона живе, всі бояться. Краще вам не потрапляти до нього туди», – каже чоловік.
Сергій каже, що міг вийти в місто, але втекти з Опочки боявся.
«Я один раз сам намагався звідти піти геть, але невдало, – розповідає Кравченко. – Їхні родичі знайшли мене і повернули. І я отримав потім – мене держаком били! По ногах так набили, що ліва нога, коли стою рівно, вона аж трясеться досі, напевно, нерв він мені зачепив…»
Куди б я втікав без документів? Перша ж поліція мене баронові поверне – вони знайомі
Чому ж він не пішов до поліції? «Міліції і поліції поскаржитися – це не варіант. Знаєте слово таке, «підкуп»? До барона приїжджали з розшуку (відділення кримінального розшуку – ред.) знайомі, вони мене бачили і, думаю, знали, на якому я там становищі живу! Поліцейські ці навіть коньяк пили з бароном. Куди б я втікав без документів? Перша ж поліція мене баронові поверне – вони знайомі», – стверджує Кравченко.
«Криків ми б не почули»
«Ми навіть не знали, що в нашому маленькому місті така історія могла статися, такі жахи! – каже жінка в сірій футболці з короткими русявим волоссям – продавчиня магазину «Для вас» в Опочці, в якому вона працює вже 20 років. – Ходив тут Сергій цей років п’ять точно, ми допомагали йому, простроченим іноді ділилися, а потім – читаємо про нього таке в інтернеті!»
На запитання, чи бачили Сергія Кравченка побитим, продавчині магазинів «Усе для вас» і «Ніко» відповідають ухильно.
Він нам весь час казав: «Треба звідси змотувати, треба звідси змотувати». А куди йому втікати?
«Йому навряд чи там солодко було. Не факт, що він там як сир у маслі катався. Я в цьому дуже сумніваюся. Звичайно, життя в нього було – не мед. Били, не били – цього я сказати не можу. А криків ми б і не почули. У нас холодильники працюють, не чути нічого. Він нам весь час казав: «Треба звідси змотувати, треба звідси змотувати». А куди йому втікати? Документів у нього на руках не було, грошей не було – куди втікати? Тупо нікуди! Він у нас коробки постійно просив – свою кочегарню підтоплювати», – розповідає касирка, яка вийшла покурити.
«Як же він так зміг допомоги добитися, що попросили за нього ?! – дивується її колега. – Хто йому допоміг виїхати? Нас він рятувати себе не просив, як в інтернеті тепер пишуть. Грошей у нього не було: більше ніж 30–50 рублів ніколи при ньому не бачили. Нам 700 рублів лишився винен».
У відповідь на запитання, чому Артура Козловського називають циганським бароном, продавчині стенають плечима: «Так той барон і є. Чим промишляє і де працює, не знаємо. Він сам із Білорусі, а дружина місцева. Барон до нас ходить, ніби нормальний – не знаю, може, десь там і «понти кидає», але у нас нормальний. У нього ще хатня робітниця живе – точно добровільно: вона і одягнена пристойно, і не голодна, сигарети собі купує – її влаштовує все».
Та ви що? Циганський барон? Утримував людину? П’ять років?
За кілометр від будинку Козловського в будівлі швейної фабрики «Слов’янка» влада організувала дільничну виборчу комісію, поруч напередодні голосування – вже після втечі Кравченка, але до того, як його знову знайшли, – чергували двоє молодих поліцейських в одностроях.
«Та ви що? Циганський барон? Утримував людину? П’ять років? – посміхнулися правоохоронці, почувши питання, чи знають вони про історію Сергія Кравченка. – І як же він врятувався? Місцеві допомогли? Кайдани розбили? Ми не чули про таке. Нам не можна коментувати такі речі – йдіть до барона, його спитайте».
«Я б разок його стукнув»
Кравченко прожив у кочегарні в Козловського п’ять років і знову зважився втікати, коли зрозумів, «що сил і терпіння вже не стало». Йому допомогли жителі сусіднього району (їхніх імен Сергій не називає, побоюючись помсти колишнього господаря), які зв’язалися з «Альтернативою». В один із вечорів Кравченко зробив вигляд, що йде в магазин, але, переконавшись, що стеження немає, звернув на іншу вулицю – там його чекала машина. Його перевезли в сусідній регіон і розмістили в притулок «Альтернативи». Через кілька днів туди з’явилася поліція.
«Коли поліцейські приїхали, я хотів подзвонити тим, хто врятував мене, попередити. А вони відразу забрали телефон і тримали два дні цілі в «мавпятнику», там підлога бетонна. Сказали, що треба щось уточнити, – розповідає Кравченко. – Чому? Тому, що «барон» подав у прокуратуру заяву, ніби я все брешу про нього. І їздили з трьома поліцейськими і слідчим Анною до нього. Приїхали – він удома. А я вважаю, що повинен на нарах бути. Барон цей сказав, що паспорт я в нього забрав, подивилися, в яких умовах я там жив. Він там: «Що ти брешеш, так ми до тебе як до свого!» Так, звичайно, розповідайте казки там! Барон так і сказав: «Якби можна було, я б разок його стукнув!» А поліцейські вислухали і промовчали. Дочка Рузанна приїхала, хотіла накинутися на мене, але поліція зупинила».
Барон так і сказав: «Якби можна було, я б разок його стукнув!» А поліцейські вислухали і промовчали
Кравченко досі до кінця не розуміє, чому його затримали. 6 липня, коли поліцейські відвезли його на зустріч із бароном, у поліції заявили, що Кравченко затриманий за порушення режиму перебування, а з усіх питань рекомендували звертатися до керівництва кримінального розшуку Опочки. Співробітниця пресслужби УМВС Росії у Псковській області Дарина Чистякова підтвердила кореспонденту «Север.Реалії», що Кравченко дійсно був затриманий.
Він відпущений, ні в які ізолятори не поміщений. Ми його силою не утримуємо
«Зараз він абсолютно вільний, ще вчора він був відпущений, бо зараз він не може бути ні депортований, ні затриманий, за указом президента: до 15 вересня 2020-го Кравченко перебуває на території нашої країни (Росії – ред.) законно, бо через карантин продовжено всі дії дозволів на проживання, тимчасових перебувань. Він відпущений, ні в які ізолятори не поміщений. Ми його силою не утримуємо. Насильної депортації не буде, його відпустили», – заявила речниця регіонального УМВС.
Вона уточнила, що матеріали про можливе насильне утримування Кравченка передані в Слідче управління Слідчого комітету у Псковській області. Там повідомили, що Опочецький міжрайонний слідчий відділ почав дослідчу перевірку за фактом повідомлення «Альтернативи» про можливе незаконне утримання Кравченка Козловським. В УМВС також підтвердили, що в поліцію від Артура Козловського надійшла заява про наклеп.
«Економічно доцільно»
Удруге опинившись на волі, Кравченко відразу залишив Опочку і повернувся в притулок «Альтернативи». У Тверській області він почуває себе «як вільна людина», хоча і побоюється, що за ним знову можуть приїхати від барона.
«Ми пов’язуємо затримання Сергія з тим, що він повинен був іти в Слідчий комітет і писати окрему заяву вже на опочецьких поліцейських, і вони про це знали, – каже Олег Мельников із «Альтернативи». – Сергій планував у заяві окремо розповісти, що співробітники поліції причетні до того, що його утримували на території барона».
Мельников розповів «Север.Реалії», що раніше юристи «Альтернативи» допомогли Кравченкові підготувати заяву про утримання в полоні в поліцію і Слідчий комітет.
«На мій погляд, те, що сталося з Сергієм, ідеально підпадає під статтю «Використання рабської праці» (Кримінального кодексу Росії – ред.). Це часта історія для сучасного світу: наша організація щодня отримує заявки з такими історіями як із Росії, так і з-за кордону. За даними ООН, кількість полонених перебуває в межах від 40 до 46 мільйонів осіб – це в десятки разів більше, ніж у ті часи, коли рабство було узаконено. Чому це стається? Тому, що економічно доцільно, і тому, що закон дуже погано прописаний: довести що-небудь у Росії дуже складно. Ми щороку звільняємо 150–200 осіб, але вдається порушити не більше ніж п’ять кримінальних справ на рік, – пояснює Мельников. – І у випадку з Сергієм Кравченком у нас поки теж його слова проти слів барона».
Такі історії з’являються на тих територіях, де легше оминути закон
«Альтернатива» іноді допомагає громадянам більш ретельно підготуватися до втечі і зібрати доказову базу для подальшого порушення кримінальної справи: передає диктофон для запису розмов із господарем території, просить зробити знімки і так далі. У випадку з Кравченком усе ускладнюється його іноземним громадянством і необхідністю швидко покинути місце, де його утримували.
«Історія з трудовим рабством не має національності, не можна сказати, що це спеціалізований бізнес певного етносу. Такі історії з’являються на тих територіях, де легше оминути закон. Громадянинові іншої країни опинитися в Росії без документів дуже страшно. Місцеві боялися йому відкрито допомагати, тому що боялися зіпсувати відносини з бароном. Для невеликого міста це дуже заможна людина: у нього кілька машин останніх марок. Він має дохід, але незрозуміло, звідки, – каже Мельников. – Ми зв’язалися з Міжнародною організацією з міграції, щоб Кравченкові допомогли з легальним працевлаштуванням і реабілітацією».
