Забудьте про економіку, зовнішню політику, членство в НАТО, навіть про відокремлені регіони Південної Осетії та Абхазії. З наближенням 28 жовтня – президентських виборів у Грузії – заяви про корупцію, вбивства та секс стали головними акцентами виборчої кампанії. Війна таємно записаних на плівку розмов набирає обертів із того часу, як у вересні був оприлюднений перший із таких записів, в якому йдеться про можливі зловживання влади і корупцію.
Ці записи відвернули увагу від кандидатів на посаду президента, а їх цього разу 25. Основними фаворитами у президентських перегонах є три колишні міністри закордонних справ: Ґріґол Вашадзе (від опозиційного «Єдиного національного руху»), Саломе Зурабішвілі (незалежна кандидатка, яку підтримує правляча партія «Грузинська мрія») і Давіт Бакрадзе (висунутий опозиційною партією «Європейська Грузія»).
Аудіоплівки
Зізнання грузинського бізнесмена Зази Окуашвілі, який не так давно втік до Лондона через «утиски з боку влади», стали причиною справжнього політичного скандалу в державі з 3,5 мільйонами виборців.
Окуашвілі стверджує, що уряд Грузії, за завданням мільярдера Бідзіни Іванішвілі, який очолює правлячу партію «Грузинська мрія», готував рейдерське захоплення його компанії з виробництва сигарет «Омега» і телекомпанії «Іберія», яка також належить Окуашвілі.
На аудіозаписах чутно, як наближені до Бідзіни Іванішвілі вимагають від Окуашвілі ввести їх у частку бізнесу з імпорту елітних автомобілів, а бізнесмени, які імпортують або виробляють сигарети, розповідають йому, як платять в партійну касу по кілька центів з кожної проданої пачки сигарет.
За версією влади, яка відреагувала на закиди, скликавши екстрений брифінг одразу після оприлюднення записів, переговори, насправді, велися лише про реструктуризацію бюджетної заборгованості компанії «Омега» в розмірі 51 мільйона ларі (19,6 млн $), а Заза Окуашвілі, за твердженням лідерів правлячої партії, «змовився з екс-президентом Міхеїлом Саакашвілі» з метою «політизації звичайного позову з покриття бюджетної заборгованості», щоб не платити гроші до бюджету.
Звинувативши Зазу Окуашвілі в небажанні платити податки і політизації справи про бюджетну заборгованість, керівництво «Грузинської мрії» нагадало, що грузинський бізнес жорстко утискався саме під час правління Міхеїла Саакашвілі, який у 2004 році «відібрав компанію «Омега» як і «ТВ-Іберія» у Зази Окуашвілі і той зміг повернути свій бізнес у 2012 році лише за допомогою «Грузинської мрії».
Сам колишній президент, який живе в Нідерландах після видворення з України, каже, що казус Окуашвілі є доказом того, що мільярдер Бідзіна Іванішвілі «перетворює Грузію в мафіозне суспільство» і править країною «за поняттями Росії 1990-х років минулого століття».
У той же час до рук грузинських журналістів із телеканалу «Руставі-2» потрапили скандальні аудіозаписи переговорів між Окуашвілі і колишнім міністром спорту Леваном Кіпіані – сином легендарного футболіста тбіліського «Динамо» Давида Кіпіані. Заза Окуашвілі стверджує, що люди з оточення Іванішвілі викрали Кіпіані після невдалих переговорів про виплату грошей, замкнули в підвалі, побили і навіть зґвалтували. Сам Кіпіані-молодший відмовився від коментарів.
Також у таємних записах фігурує й екс-прокурор Мірза Субеліані. Мова йде про підкуп одного зі школярів, що проходив як головний свідок у справі про вбивство підлітків у вуличній бійці, в якій були задіяні син і близький родич Субеліані. Після тієї бійки Субеліані повідомили про підозру за статтею «неповідомлення про злочин» та взяли під арешт, згодом виправдавши. У записі, показаному на телеканалі «Руставі-2», Субеліані розмовляє з колишнім співробітником прокуратури і каже, що намагався підкупити свідка.
Він також заявив, що змушував свідків давати свідчення в інших випадках, пов’язаних із політичними діячами, іноді і зі застосуванням тортур, і що випадки з катуванням свідків, які проходять у політичних справах, не поодинокі.
Це призвело до інших «витоків» інформації, включно з одним із імовірних записів із прокуратури про те, що колишній президент Міхеїл Саакашвілі особисто санкціонував убивство грузинського мільярдера і безуспішного кандидата в президенти Бадрі Патаркацишвілі, який – за підозрілих обставин – помер 10 років тому у своєму будинку поблизу Лондона.
Реакції
«Записи, які були оприлюднені «Руставі-2», є однією з основних проблем для країни», – зазначив керівник Товариства молодих юристів Грузії Сулхан Саладзе. «Тепер важливо знати, що буде робити слідство, і якщо записи є автентичними, тоді виникає питання про відповідальність конкретних осіб. Можна сказати, що це тест для влади».
Прем’єр-міністр Мамука Бахтадзе назвав записи «спробою опозиції створити «дисонанс» перед виборами та «створити певні уявлення, що вибір громадян не буде відбуватися вільно і мирно».
«Вони не повинні мати жодних ілюзій, адже громадськість добре розуміє, де лежить лінія між реальністю та містикою опозиції», – сказав він, звинувачуючи опозицію в кампанії «особистих нападів та образ».
«Оприлюднення аудіозаписів підтверджує, що жодна з політичних партій не здатна протистояти проблемам та викликам, що постають перед країною», – сказала в коментарі для Радіо Свобода Елене Мелікішвілі з Королівського коледжу.
«Головні проблеми, які Грузія має вирішити, – це брак інституційного розвитку, зокрема питання, пов’язані з верховенством закону, економічною нерівністю та слабким політичним плюралізмом. Верховенство права має найважливіше значення, оскільки воно впливає на всі аспекти життя. І цікаво, що політичні партії не можуть запропонувати життєздатних та дієвих планів, які могли б покращити ситуацію», – вважає експерт.
Увага до виборів
Грузія, яка перетинається трубопроводами, що транспортують каспійську нафту та газ до Європи, наполегливо домагається більшої політичної та економічної інтеграції з Європейським союзом та іншими західними структурами, є стратегічно важливою для Заходу. Тому не дивно, що західні дипломати взяли переймаються нинішньою кампанією.
«Нам добре відомо, що у всіх країнах, в тому числі, у нас, вибори супроводжуються певними викликами і проблемами, але ми сподіваємося, що в Грузії буде діалог в рамках поваги, і не буде нападок на суспільство, яке хоче висловити свої громадянські права і, зокрема, свою думку», – заявив Джордж Кент, заступник помічника державного секретаря США з питань Кавказу та Східної Європи на прес-конференції в Тбілісі 12 жовтня.
Він також зазначив, що «у будь-якій демократії є відмінність думок між владою і громадянським суспільством, так відбувається і в США, і в Грузії, але між ними в здоровому демократичному суспільстві існує здоровий баланс і динаміка».
Основні кандидати – більше деталей
Оглядачі виділяють трьох лідерів серед кандидатів на цих виборах:
- Саломе Зурабішвілі
Незалежний кандидат. Незважаючи на її безпартійність, за Саломе стоїть величезний ресурс держави – саме її офіційно підтримує правляча партія «Грузинська мрія».
Зурабішвілі – дипломат французької школи. Дочка грузинських політичних мігрантів, вона народилася і виросла у Франції. Працювала в МЗС П’ятої республіки [Франція періоду з 1958 року по теперішній час], потім на запрошення Саакашвілі очолила зовнішньополітичне відомство на історичній батьківщині. Щоправда, незабаром пішла в опозицію.
Опоненти звинувачують Зурабішвілі в популізмі і навіть у зраді державних інтересів. У перебігу передвиборної кампанії кандидат звинуватила колишнє керівництво країни в тому, що воно піддалося на провокації Росії і сприяло розв’язанню серпневої війни 2008 року. Сама Зурабішвілі критику на свою адресу називає «нападками» і в разі перемоги обіцяє бути «істинно європейським президентом».
«Мій європейський досвід, моє виховання і становлення в іншому громадянському суспільстві, мій дипломатичний досвід і досвід роботи практично у всіх міжнародних організаціях дозволяють мені спілкуватися з нашими європейськими та американськими партнерами їхньою мовою і на рівних позиціях. Це ті дані, які, як я вважаю, ставлять мене поза конкуренцією», – впевнена Саломе Зурабішвілі.
- Ґріґол Вашадзе
Висуванець від коаліції «Сила в єдності», член колишньої партії влади «Єдиний національний рух», Григол Вашадзе – чоловік відомої балерини Ніно Ананіашвілі.
Кар’єрний дипломат, Вашадзе працював у МЗС ще за радянських часів і очолював його за Міхеїла Саакашвілі.
Кандидат обіцяє побороти систему олігархічного правління і переглянути справи сотень в’язнів, в тому числі, екс-чиновників часів Саакашвілі, засуджених за нинішньої влади.
«Ми нікому нічим поступатися не будемо і не дозволимо, щоб ця злодійська сходка, яка називає себе урядом Грузії, вкрала вибір грузинського народу. Я маю на увазі всіх громадян Грузії, незалежно від їхнього етнічного походження чи релігійної приналежності. Без цієї перемоги ми не зможемо перейти, а точніше повернутися на нормальний шлях розвитку», – сказав Вашадзе.
- Давіт Бакрадзе
Кандидат із партії «Європейська Грузія». Її кістяк – колишні члени «Єдиного національного руху».
У роки другого терміну Саакашвілі Бакрадзе обіймав посаду голови парламенту.
У разі перемоги Бакрадзе обіцяє збільшити президентське фінансування освітніх програм, забезпечити роботою громадян Грузії, які проживають за кордоном, а також знизити політичну напруженість в країні і залучити іноземні інвестиції.
Бакрадзе пообіцяв також «вільне майбутнє без помсти і розправ».
«Грузія потребує єдності, і президент є саме тією постаттю, яка повинна виконувати важливу роль в процесі об’єднання суспільства, – зазначає політик. – А для цього потрібно всього два елементи: раз і назавжди закрити тему минулого, а це означає, в тому числі, перегляд і закриття низки кримінальних справ, і оголосити, що в майбутньому у нас не буде переслідування за політичною ознакою і не буде політичних в’язнів».
Останні такі вибори
Це останні президентські вибори в Грузії, які відбудуться шляхом загального голосування. За новою Конституцією, яка набуде чинності в день інавгурації президента, термін його правління продовжений на один рік. Тому майбутній президент буде очолювати державу шість років. А в 2024 році главу держави обиратиме вже колегія вибірників. До неї увійдуть триста осіб – депутати і представники муніципалітетів. Президент буде позбавлений майже всіх виконавчих функцій, але залишається верховним головнокомандувачем, а також головним представником держави на міжнародній арені. Президент також призначає послів та інших дипломатичних представників.
Над матеріалом працювали Людмила Ваннек та Alan Crosby
