Людина з телевізора
Чому телебачення залишається актуальним навіть в епоху соцмереж і як покращити український телепростір
Пам'ятаєте, свого часу на ТБ були популярні реаліті-шоу? Коли люди цілодобово жили під прицілом телекамер. Думаю, кожен хоча б декілька разів дивився такі передачі – але чи хотіли б ви стати їхнім героєм?
Останні три місяці рівно половина мого життя минає у прямому ефірі. Під час сесійного тижня я усвідомлюю, що навіть один мій невірний рух може стати "картинкою" в новинах.
Нещодавно журналісти запитали мене, чи пам'ятаю я свій дебют в телевізійному ефірі. Це було дуже давно, але перший ефір у якості політичного експерта відбувся 13 вересня 2014 року. Пам'ятаю, що було страшнувато. Зараз у мене не залишилося іншого вибору, окрім як звикнути до "життя on-line". Це напружує. Але я ніколи б не погодився жити в країні, де не ведеться пряма трансляція з парламенту.
16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв'язку. Я вітаю усіх: журналістів, операторів, ведучих і, звісно ж, телеглядачів.
Від багатьох знайомих чую, що вже давно не дивляться ТБ і навіть не мають вдома телевізора. Кажуть, що всі прогресивні люди у ХХІ сторіччі отримують новини з соціальних мереж.
Наприкінці минулого сторіччя прогнозували, що телебачення зникне до 2000 року. Але прогнози не справдилися.
Так само помиляються й ті, хто сьогодні вважає телевізор музейним експонатом. Згідно з дослідженням КМІС, 74% українців найчастіше отримують інформацію про стан справ в Україні й світі саме з телевізійного ефіру і 23% – із соцмереж. Українським центральним телеканалам довіряють 40% громадян. Соцмережам – лише 12%.
Думаю, насправді від телебачення повністю не відмовився майже ніхто. Так чи інакше ми дивимося телесюжети в інтернеті або принаймні читаємо у соцмережах новини на основі цих телесюжетів.
Останнім часом поширюються чутки, що хтось хоче взяти ТБ під жорсткий контроль, а "неугодні" телеканали взагалі заборонити. Запевняю вас, що особисто я прикладу максимум зусиль, щоб ми всі жили в країні з вільним телебаченням.
Але важливо, щоб була відповідальність за розпалювання ворожнечі та заздалегідь спланованих фейків. Такі норми існують у демократичних країнах. А для України з її суспільними протиріччями вони вкрай важливі.
Я впевнений, що ми зможемо зберегти діалог між владою та телевізійниками, щоб покращити інформаційний простір України, не зашкодивши при цьому свободі слова.
Ми зробимо це тільки разом!
