Лише за три дні перед другим туром грузинських президентських виборів колишній прем’єр Бідзіна Іванішвілі сказав, що вважає акцент Саломе Зурабішвілі «досить шармовим». Це було відповіддю на закиди в бік Зурбабішвілі під час виборчої кампанії, що її відчутний акцент та постійні помилки коли вона говорить грузинською, адже була народжена у Франції.
Але 66-річна кар’єрний дипломат все ж сміялася останньою, коли виграла президентські вибори 28 листопада, ставши першою жінкою-президентом на чолі Грузії, отримавши приблизно 60 відсотків голосів проти Ґрігола Вашадзе.
«Дехто ставить під сумнів грузинськість Саломе через її акцент. Особисто я вважаю її акцент шармовим», – сказав Іванішвілі на виборчому мітингу в кінці листопада, перед цим висунувши Зурабішвілі кандидатом у президенти від його партії «Грузинська мрія» і надавши їй усіляку підтримку.
Ґрігол Вашадзе не погодився з результатами виборів, називаючи вибори «вкраденими» і виступив перед кількома тисячами прихильників у Тбілісі 2 грудня.
Але ця незгода навряд чи вплине на результати голосування, яке міжнародні спостерігачі охарактеризували як «змагальне», незважаючи на те, що Зурабішвілі «користувалась унікальною перевагою» у використанні адміністративного ресурсу, що «розмило межу між партією та державою».
Донька біженців, які втекли з Грузії у 1921 році і оселилися в Парижі після окупації їхньої країни червоною Москвою, Саломе Зурабішвілі робила успішну кар’єру у французькій дипломатії.
У 2003 році її призначили послом Франції в Тбілісі, а потім тодішній президент Міхеїл Саакашвілі призначив її на посаду міністра закордонних справ Грузії – хоча вона ніколи не була в Грузії до 36-річного віку.
«В часи моєї молодості ми практично не мали контакту з грузинами, окрім хіба що тих, хто був в еміграції. Не було тоді соціальної мережі, не було тоді телебачення. Відтак мова була «домашньою», – сказала Зурабішвілі німецькій телерадіомовній корпорації Deutsche Welle у жовтні.
«Я живу в країні 16 років. Я була міністром закордонних справ. Мене обирали депутатом парламенту. Дуже цікаво, що мене почали критикувати два місяці тому», – додала вона.
Тонка межа між релігіями в грузинській мові
Маючи лише «кухонний варіант» грузинської мови, Зурабішвілі мала кілька непростий ситуацій під час президентської виборчої кампанії.
Одного разу, намагаючись спростувати чутки, що вона є католиком і змагається за найвищу посаду в глибоко православній країні, вона хотіла вимовити слово «мартлмадідебелі» щоб охарактеризувати себе як православну. Натомість, сплутавши вимову слів, вона сказала «мартмадіані», що близько до «махмадіані» – мусульманка...
Ця лінгвістична помилка моментально сколихнула зливу коментарів у соціальних медіа.
«Чи ви винайшли нову релігію?» – саркастично запитав один із користувачів Фейсбуку.
Іншим разом, намагаючись підкреслити туристичний потенціал Грузії, Зурабішвілі зауважила, що краса країни дозволяє «штовхнути речі в будь-якому напрямку, якого вона забажає».
«Президент Грузії повинен знати грузинську мову. Крапка», – прокоментував ситуацію публіцист та відома телеперсона Тако Чарквіані у Фейсбуці.
Грузія – не перша
Зурабішвілі не є першим пост-радянським лідером, до якої були питання через акцент, яким би легким він не був.
Колишній президент Латвії Вайра Віке-Фрейберґа народилася в Ризі, але виховувалась на чужині, куди її батьки втекли від другої радянської окупації наприкінці 1944 року.
Незважаючи на отримання звання професора в Канаді і бездоганне володіння п’ятьма мовами, Віке-Фрейберґа мала певні проблеми з латиською мовою, оскільки мовне питання в Латвії є дуже нагальним на тлі спроб невеликою націю захистити рідну мову за умов присутності значної російськомовної громади в країні.
Інший балтійський політик, колишній естонський президент Тоомас Ільвес також чув недоброзичливі відгуки щодо свого володіння естонською, коли переїхав до Естонії зі США.
Його батьки втекли від радянської окупації до Швеції, де він народився, перед тим як оселитися у штаті Нью-Джерзі, де й народився майбутній президент Естонії. За іронією, англомовні люди підмічали сильний нью-джерський акцент у Ільвеса, коли він говорить англійською.
Конституційні зміни в Грузії
Конституційні зміни в Грузії перетворили президента на менш потужну фігуру, порівняно з прем’єр-міністром.
Окрім функції догляду за дотриманням Конституції іншими державними установами, президент Грузії відіграє провідну роль у переговорному процесі щодо укладення договорів та угод, призначає послів та інших дипломатичних представників.
Це були останні прямі президентські вибори і вже наступного президента обиратиме виборчий коледж у складі 300 осіб, до складу якого увійдуть депутати парламенту, місцеві та регіональні представники.
(Над матеріалом працював кореспондент Радіо Свобода Alan Crosby)
