Сагринь – символ трагедії православних українців Холмщини

Сагринь, Польща –​ Десятки українців товариства «Холмщина», представники об’єднання українців Польщі, польські інтелектуали, українські дипломати, представник Інституту національної пам’яті з України приїхали у Сагринь Люблінського воєводства на скорботні заходи з нагоди 75-х роковин трагедії у цій місцевості, щоб вшанувати невинних жертв польсько-українського збройного конфлікту 1940-х років.

Імена 661 вбитого українця у хомському селі Сагринь вперше за всі роки були зачитані вголос на сільському цвинтарі, де поховані невинні жертви. Польські інтелектуали, серед яких науковці, публіцисти, був і онук польського командира Армії крайової, поставили запалені лампадки до хрестів. Саме поляки ініціювали таку акцію під час вшанування 75-х роковин трагедії у Сагрині, щоб солідаризуватись із українцями з України і Польщі.

«Ми приїжджали сюди раніше, але просили не оголошувати про нашу присутність, просто брали разом участь у вшануванні жертв. Втім після того, що сталось 8 липня минулого року щодо Григорія Купріяновича, якого викликали в суд за те, що «образив добре ім’я Польщі», говорячи про цей злочин, гонитва проти українців Польщі, які приїхали того дня, а не іншого, помолитись і запалити лампадки пам’яті, розділення жертв на «гірших» і «кращих», на тих, яких можна визнати за жертв гідних і молитись за них, і на тих, які є другою категорією і можна визначати, коли можна тут молитись, а коли не можна. Тому ми попросили Григорія Купріяновича, організатора цих поминальних заходів, щоб дозволив нам показати нашу присутність, що не всі поляки стоять по тамтій стороні», – наголосила під час виступу польський публіцист Іза Хруслінська.

Вона, як і її колеги, які разом із українцями молились у Сагрині, не поділяють політику ненависті щодо важкого історичного минулого обох народів, коли сьогодні політики ділять жертв «на кращих» і «гірших», коли українцям вказують, коли і кого вшановувати у Польщі, коли руйнують могили і пам’ятники українські в Польщі, а польські – в Україні.

У списку загиблих прозвучало ім’я дідуся Марії Хоменко – Миколи Новосада, який ховався у Сагрині з родиною, але 10 березня 1944 року був убитий разом із сотнями українців, яких нікому було захистити.

«Сагринь стало місцем-символом, бо довкола в селах покояться теж наші рідні. Ми один до одного ходили в гості, жили з поляками мирно, дружили, одружувались, хрестили дітей. Хочу звернутись до поляків,щоб вони знали, що у нас єдиний ворог, який привів до такого горя, який ще зараз знущається над нашою бідною Україною. Той ворог не один раз ділив Польщу на куски. Нам, полякам і українцям, нема що ділити», – каже очевидиця тих жахливих подій минулого.

Трагедія березня 1944

Трагедія у холмському селі Сагринь сталась 10 березня 1944 року.

Польсько-український збройний конфлікт уже перекинувся на Східну Галичину, на Холмщину, де проживали переважно православні українці. У Сагрині, мешкала понад тисяча українців.

Тут не було відділу УПА, діяла невелика місцева самооборона, а також відділення української поліції у складі німецької Допоміжної поліції, про це говорять, як українські, так і польські історики. З самісінького ранку на Сагринь напало польське підпілля – озброєні вояки Армії Крайової та відділів Батальйонів хлопських. Вони оточили село і до 10 ранку його цілком знищили: розстріляли, закатували, спалили кілька сотень українців, у тому числі 100 дітей. Дослідники встановили 661 ім’я. Це були мешканці не лише Сагрині, але й навколишніх сіл, які сюди прийшли сховатись. Лише одиниці українців врятувались.

За даними Українського Інституту національної пам’яті, у Сагрині було вбито від 800 до 1000 людей. За даними Інституту національної пам’яті Польщі, у Сагрині загинули до 300 осіб.

11 і 12 березня 1944 польське підпілля напало на 14 населених пунктів. Сагринь і Ласків були знищені дощенту, як і вбиті майже всі мешканці. Напади на українські села продовжувась і далі.

У Польщі, представники влади і науковці, говорять про, що це була відплатна акція за Волинську трагедію 1943 року (конфлікт між українцями і поляками, який в обох країнах тлумачать по різному і дискутують про число жертв), що у Сагрині були підрозділи УПА. За словами українських дослідників, така майсштабна трагедія у Сагрині сталась тому, що, власне, там не було вояків УПА.

​Мова ненависті – руйнує

Минулого року під час вшанування жертв у Сагрині за участі президента України науковець, український громадський діяч із Любліна Григорій Купріянович у своєму виступі наголосив, що в Сагрині «загинули громадяни Польщі – православні українці, мешканці цієї землі, на якій століттями жили їхні предки, від рук інших громадян Польщі, тому що говорили іншою мовою, аніж більшість, та були іншої віри. Той злочин проти людяності здійснили члени польської нації – партизани Армії крайової, що були солдатами польської підпільної держави».

Його слова тоді обурили воєводу Любліна, який учасників минулорічних скорботних заходів у Сагрині назвав «українськими націоналістами» та ініціював порушення кримінального провадження щодо Григорія Купріяновича.

«Кримінальне провадження завершене. Є офіційне рішення прокуратури про це і визнання, що в моїх словах не було злочину. Однак це не просто кримінальне провадження було, але офіційний представник польської держави в регіоні та інші органи польської держави виступили у цій справі, були різкі виступи щодо мене і української громади і це все працює, ніхто офіційно не сказав, що ці слова були неправильні. Не було офіційної позиції і це має вплив», – говорить у коментарі Радіо Свобода Григорій Купріянович.

Щодня у Польщі звучать немудрі висловлювання довкола спільної українсько-польської історичної пам’яті, а така політика може цілковито зруйнувати добрі напрацювання, які зроблені роками, для українсько-польського порозуміння щодо минулого, наголосив голова Об’єднання українців Польщі Петро Тима під час скорботних заходів.

Сагринь для українців це символ трагедії всього українського православного населення Холмщини і Підляшшя.

З нагоди 75-х роковин трагедії у Сагрині з листом до учасників акції звернувся український президент. Він наслідував формат польського глави держави, який наприкінці лютого цього року різко висловився щодо злочину у Гуті Пеняцькій (Львівська область) 28 лютого 1944 року, де загинули, за різними даними, від 200 до 800 поляків.

Трагедію у Сагрині президент України у своєму листі називає «людиновбивчою акцією», коли «людей цинічно вбили лише за те, що вони були українцями, розмовляли україською мовою і молились в українських цервах. Я мрію, щоб настав той день, коли помолитись за невинні душі у цьому скропленому кров’ю місці прийдуть президент України і президент Польщі».

Винними у цій трагедії український президент назвав Гітлера і Сталіна, які«цинічно розігрували міжетнічну карту, провокували братовбивчу війну між українцями і поляками, щоб чужими руками очистити територію для своїх політичних цілей і хворобливих амбіцій».

Про минуле потрібно говорити лише мовою правди, не приховуючи зла і злочинців, але це має бути мова діалогу і бажання порозуміння. Про це говорили у Сагрині, як українці, так і представники польської інтелігенції.