ПОБАЖАННЯ В КІНЦІ РОКУ ПЕРЕВАЖНО ВІРТУАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
Переважно віртуальної тому, що і вибори телеобразу лідера-слуги народу, і монобільшість під цим образом, і гра в лібертаріанство, і дуже потрібні прийняті законопроекти, і, навіть, молода і по-справжньому завзята команда виконавців, і ось ці непевні кроки до реінтеграції – всі вони переважно залишились у просторі нормативних приписів. Залишились для практичного втілення на наступний рік і далі.
Як у всіх віртуальних обіцянок, у цьому криється головна небезпека. Втілення загальних, навіть чудових, норм завжди залежить від налаштованості виконавців. Адже ми пам'ятаємо про закон як дишло, про формулу Штайнмаєра та норму домовленості про обмін "всіх на всіх" тощо.
Чи налаштовані ми всі на збереження і втілення найголовнішої норми нашого спільного життя – цінностей Майдану та культурної, духовної незалежності України. Як це убезпечити – є і залишається головним неозначеним питанням для наступного року.
Куди ми йдемо, ким ми стаємо, ким ми будемо завтра – головне візіонерське питання, на яке не може бути лише віртуальної відповіді.
Щоб виробити реалістичну візію нам потрібна реальна опощиція до переважно віртуальній політичній більшості. Не поділена опозиція, яка ситуативно вигризає тактичні помилки влади, а всеукраїнська позиція. Позиція, яка пропонує практичну візію головного: і неухильного дотримання ідеалів Майдану, і здійснення ключових реформ, і дійсної незалежності.
Тому моє віртуальне побажання всім нам на наступний рік:
Щоб знайшлась воля та здатність у розпорошеної національної демократіі для того, щоб подолати міноритарну розмежованість та претензіі на власне лідерство задля об'єднання в велику і потужну сіпльність, рух, політичну силу.
Щоб виникла справжня реальна опозиція.
Щасти нам. Всім.
