Прага – У чеській столиці в рамках святкування 100 років державності відбулася зустріч чеських і словацьких істориків, які обговорювали тему виникнення незалежної Чехословацької держави на руїнах Австро-Угорської монархії та долю її національних меншин. Чеські та словацькі фахівці, зокрема, говорили про русинів Закарпаття у тодішній Чехословаччині, внесок української інтелігенції, а також про боротьбу проти непоступливих угорців.
Круглий стіл на тему «Чехословаччина та національні меншини: міфи та факти» відбувся у празькому Будинку національних меншин, у ньому взяли участь словацькі історики Душан Ковач і Петр Шворц, соціальний географ, колишній президент Чеського географічного товариства Тадеуш Сівек та чеський професор кафедри Центральноєвропейських студій Карлового університету Евжен Гал.
Приєднання Закарпаття (тоді Підкарпатської Русі) після Першої світової війни для Чехословаччини означало велике економічне навантаження. Пізніше на чеській політичній сцені почали переважати більше стратегічні підстави, а саме – збільшення території Чехословаччини та відділення двох сусідніх країн, які дуже тісно співпрацювали між собою проти чехословацької держави протягом міжвоєнних часів – Польщі та Угорщини – з одного боку, і сусідство із союзницькою та дружньою Румунією – з другого.
Спочатку шлях русинів до Чехословаччини був різним. Для жителів північного сходу Словаччини перехід до складу спільної держави виявився набагато простішим, ніж західним вихідцям з колишньої Російської імперії, яких австро-угорське суспільство часто вважало за «простих, неохайних та не дуже інтелігентних селян». Русинське населення сприймалося як бідне та соціально відстале.
Часи відновлення чехословацької державності збіглися із періодом складних історичних змін у Російській імперії. Після більшовицького перевороту 1917 року до демократичної Чехословаччини, яку очолив Томаш Масарик, у пошуках кращого життя емігрувало понад 20 тисяч українців, серед них значна частина інтелігенції.
Незважаючи на мовні та ментальні відмінності, процес інтеграції українців був доволі швидким, зазначають словацькі фахівці.
Будь-який слов’янський елемент сприймався апріорі позитивноПетер Шворц
«Українці, русини були слов’янською етнічною групою, народами, які посилювали ідею чехословацької держави. Особливо, якщо ми усвідомимо, що тут проживало близько 3 мільйонів німців та майже 800 тисяч угорців, які собою становили доволі сильну позицію проти чехословацьких громадян. Будь-який слов’янський елемент сприймався апріорі позитивно», – розповідає доктор історичних наук із університету в словацькому місті Прешов Петер Шворц.
Роботу за фахом знаходили, як правило, освічені люди, які були затребувані в Чехословаччині – лікарі, вчителі, юристи. Українські емігранти брали участь як у суспільному, так і в політичному житті країни. Багато хто був членом політичних партій в державі чи їхніх відгалужень на Закарпатті.
Особливо значною групою емігрантів, які приїхали до Праги з України, було духовенство, яке зробило чималий внесок до відродження греко-католицької церкви, яка за часів австро-угорської влади перебувала під тиском угорських сил.
«Після виникнення Чехословаччини на ґрунт нової держави приходить православ’я. Греко-католицька церква не розглядала православну церкву як конкурента, тому в середині 20-х років новий греко-католицький єпископ Петр Павел Годіч закликав українських Василіян (Василіянський Чин святого Йосафата) приїжджати до русинських областей, аби вони посилювали греко-католицьку віру серед цього населення», – зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода Петер Шворц.
Інтеграція українців через 100 років
Чехія і сьогодні залишається однією з найбажаніших країн для українських емігрантів, які приїжджають сюди у пошуки роботи. Згідно з даними за 2017 рік Бюро праці Чехії, яке реєструє видані дозволи на працевлаштування для іноземців, українці в Чехії займають друге місце після словаків.
Простір для людей із українською національністю є великим, все залежить від бажання цей простір використовуватиПетер Шворц
«Я особисто часто зустрічаю у нас українців серед різноманітних професій. В нашому університеті є кафедра української мови та літератури, де навчається багато українських студентів. Але також їх багато на кафедрі економіки чи маркетингу. Простір для людей із українською національністю є великим, все залежить від бажання цей простір використовувати», – пояснює Петет Шворц.
За словами словацького історика, який спостерігає за подібними тенденціями у Словаччині, з інтеграцією українців як до чеського, так і словацького суспільства, сьогодні немає виразних проблем. Відтак українці є потенційно надійним джерелом робочої сили як для Чехії, так і для Словаччини.
