ЗА СВІДОМИЙ ВИБІР НАЦІОНАЛЬНОГО ЛІДЕРА. АНДРІЙ САДОВИЙ ВІДПОВІДАЄ НА ''ЗАПИТАЛЬНИК'' ВИБОРЧОЇ РАДИ UA
За сьогоднішніх непростих умов раціональна, відкрита розмова з кандидатами про реальні проблеми та конкретні шляхи вирішення нагальних проблем на тлі передвиборчого галасу та емоцій – це те, чого найбільше потребує суспільство для здійснення відповідального, свідомого вибору Президента України. Виходячи з цих міркувань, експерти Виборчої Ради UA розробили Запитальник з ключових, актуальних тем сучасної України. Він містить саме ті питання, відповіді на які можуть допомогти нам, виборцям, краще зрозуміти реалістичність, а потім і проконтролювати виконання кандидатами їхніх передвиборчих обіцянок (про Ззміст Запитальника див. блог Олексія Гараня від 02 лютого 2019).
Три тижні тому Виборча Рада UA розіслала Запитальник основним кандидатам на посаду Президента України. Ми обіцяли оприлюднювати надані відповіді. На сьогодні ми отримали відповіді на ключові питання щодо конституційних повноважень та можливостей майбутнього Президента від Андрія Садового на той час, коли він ще був у статусі кандидата. Андрій Садовий зняв його кандидатуру на користь кандидатури Анатолія Гриценка. Тим не менш, ми вважаємо за потрібне оприлюднити його відповіді як приклад вдумливого та відповідального ставлення до власної місії політика та потреб громадської думки.
Думайте, читайте.
" Громадській незалежній позапартійній ініціативі
Виборча Рада UA
Вдячний за ваше звернення та надаю відповіді на запитання до кандидатів на пост Президента України з ключових, актуальних проблем сучасної України.
Блок N1. Роль Президента в конституційній моделі влади, форми та методи здійснення ним своїх повноважень та передвиборчих обіцянок
1. Форма державного правління і конституційна реформа.
Яка роль Президента у системі стримувань і противаг в українській політичній системі?
Президент України юридично не є главою виконавчої влади, але, судячи з його повноважень, визначених Конституцією, він фактично очолює виконавчу владу. Адже Президент контролює велику частину виконавчої влади: подає кандидатуру Прем'єр-міністра на затвердження парламенту, пропонує міністра закордонних справ та міністра оборони, зупиняє дію актів Кабінету Міністрів, призначає голів місцевих державних адміністрацій. Основна ідея системи стримувань та противаг – це те, що виконавча влада знаходиться під постійним контролем і стримуванням парламенту і судів. Але Президент України фактично не підконтрольний ані парламенту, ані судам, а тому знаходиться поза межами системи стримувань і противаг. Це і є основною проблемою балансу влади в Україні.
Чи є сильна президентська влада загрозою для демократії в Україні?
Проблема українського Президента не в його силі, а у відсутності контролю над ним. Президент США інституційно є сильним президентом, але кожне його рішення контролюється Конґресом і судом. В Україні весь час маємо справу з тим, що непідконтрольний парламенту Президент кожного разу має спокусу узурпувати владу.
Яка форма державного правління найбільш придатна для України?
На моє переконання, ми маємо прямувати до парламентської республіки. Уряд на чолі з Прем'єр-міністром має отримати всю виконавчу владу. З одного боку, він має бути стримуваний парламентом, який зможе відправити його у відставку, а з іншого – сильними громадами, які будуть противагою представникам уряду на місцях.
Чи кандидат буде ініціювати зміни до Конституції в частині розподілу повноважень між парламентом, Президентом, урядом і які?
Для зрівняння балансу влади я ініціюватиму зміни до Конституції для того, щоб зробити Президента відповідальним перед парламентом, усю виконавчу владу передати уряду.
2. Президент і законодавча влада.
Які пріоритети законодавчих ініціатив Президента?
Три пріоритети:
1) Відновлення балансу влади – я ініціюватиму ухвалення закону про Президента, щоб вже сьогодні в межах чинних положень Конституції поставити його в рамки закону, а також відповідні зміни до Конституції.
2) Відновлення справедливості – очищення судової влади від недоброчесних суддів через механізм застосування пункту 6 частини шостої статті 126 Конституції.
3) Створення нової армії – ставлю собі за мету створити військо, в якому не соромно служити. Для цього потрібно щонайменше три складові:
- в армії не мають красти (прозорий оборонний бюджет і зняття державної таємниці із закупівель у сфері оборони);
- основна цінність армії – це гідність солдата (солдат має отримувати гідну грошову винагороду і забезпечення житлом, ветеран війни повинен отримати належну компенсацію і реабілітацію);
- солдат має бути добре озброєним (ми маємо реформувати наш оборонно-промисловий комплекс, щоб мати змогу виробляти зброю, яка відлякуватиме ворога і захищатиме нашого воїна).
Як будуть готуватися законопроекти для внесення Президентом?
Усі законопроекти "Самопомочі" в парламенті готуються за єдиним принципом: спочатку концепція – потім текст. Концепція закону – це короткий документ, який має описати суть проблеми, що потребує вирішення, способи її вирішення і очікувані наслідки. Як тільки є згода щодо концепції – готується текст законопроекту. Саме так готуватимуться законопроекти, які я ініціюватиму як Президент.
Якими загальними критеріями має керуватись Президент для застосування права вето?
Щодо президентського вето Конституція встановила лише дві вимоги:
1) вето може бути накладеним тільки протягом певного строку. Через 15 днів закон має бути або підписаний, або ветований. Президент не може залишати людей у невизначеності, вони мають вчасно знати, що від них вимагатиме закон;
2) вето має бути обґрунтованим (Президент зобов'язаний пояснити, чим конкретний закон є настільки поганим, що він не може його підписати).
На жаль, усі Президенти порушували ці норми Конституції і, застосовуючи вето, передовсім керувались критерієм політичної доцільності. Я, як Президент, застосовуватиму вето лише у виняткових випадках, зокрема, якщо закон порушуватиме права людини чи буде очевидно неконституційним.
3. Президент і виконавча влада.
Яку роль має відігравати Президент при формуванні персонального складу уряду?
На мою думку, роль Президента полягає лише в тому, щоб вносити кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра, запропоновану коаліцією. Тобто основне його завдання – допомогти коаліції, а в разі потреби – знайти консенсус щодо кандидата на посаду Прем'єр-міністра. Склад уряду же повинен підбирати сам Прем'єр-міністр, оскільки він має нести персональну відповідальність за уряд.
Чи може Президент давати доручення уряду, якщо так, то з яких питань?
Президент не може надавати доручення уряду, бо: по-перше, у нього немає таких повноважень за Конституцією, по-друге, уряд має самостійно здійснювати виконавчу владу і нести за неї відповідальність, тому не потребує вказівок Президента.
З яких питань Президент має видавати укази нормативного характеру?
Президент може видавати укази нормативного характеру лише на виконання його повноважень, визначених у Конституції.
За якими критеріями і в якому порядку повинні відбиратися кандидати для призначення на посади голів місцевих державних адміністрацій та інші посади в органах виконавчої влади, які здійснює Президент?
У зв'язку з об'єднанням громад сенс у існуванні районних державних адміністрацій зник – деякі громади повністю повторюють межі районів. Саме тому потрібно ліквідувати районні адміністрації і райради. Обласні державні адміністрації зараз використовуються Президентом виключно для застосування адміністративного ресурсу на виборах і для тиску на громади. Саме тому замість громіздких адміністрацій їх слід перетворити на невеликі офіси, які матимуть лише два завдання: 1) наглядати за рішеннями місцевих громад і, якщо є сумніви в їхній законності, оскаржувати такі рішення в суді, 2) консультувати громади стосовно того, як вони можуть впроваджувати урядову політику в межах своєї компетенції. Всі інші повноваження від ОДА потрібно забрати.
Що стосується призначення голів ОДА – це повинно повністю належати до відповідальності уряду, оскільки ОДА – це місцеві органи виконавчої влади, які очолює уряд, поки Конституція передбачає для Президента повноваження призначати голів ОДА. Це має бути формальна дія, і Президент не має жодної дискреції. Однак, я вважаю, що слід внести відповідні зміни до Конституції і повністю передати уряду право призначати виконавчу владу на місцях.
Які консультативно-дорадчі органи планує створити, як їхня діяльність має співвідноситися з діяльністю уряду?
Консультативно-дорадчі органи можуть створюватися Президентом лише в межах повноважень, визначених ст. 106 Конституції України. Водночас не повинні дублюватися повноваження органів виконавчої влади, що ми часто зустрічаємо зараз. Національна рада реформ, Рада з питань судової реформи, створені Президентом, фактично дублюють функції уряду і міністерств і жодним чином не допомагають формувати і втілювати державну політику у відповідних сферах. Більш того, органи, створені Президентом, не можуть виконувати управлінські функції, бо усі функції управління мають бути у виконавчій владі. Тому такий орган, як Державне управління справами, який керує десятками підприємств, має бути ліквідований.
4. Президент і судова влада.
Яке бачення кандидата щодо реформи юрисдикційної та територіальної організації судової влади?
Нещодавно була проведена судова реформа, яку з "помпою" ініціював Президент. У рамках цієї реформи були наново створені всі суди, але довіри до судової влади як не було, так і немає. А все тому, що головна проблема не у юрисдикційній чи територіальній організації судів, а у якості суддівського корпусу. Попри те, що всіх суддів перевіряли на доброчесність, у Верховний Суд знову потрапили люди, до яких у суспільстві немає довіри. А це означає, що завданням судової реформи було не забезпечити справедливий суд, а підпорядкувати цей суд чинному Президенту.
Яку роль буде відігравати Президент у призначенні суддів на посади, яка роль громадськості в цьому процесі?
Якість суддівського корпусу прямо залежить від органів, які призначають суддів і притягують їх до відповідальності. Хоча, відповідно до Конституції, Президент призначає суддів на посади, він не повинен мати дискрецію в цьому питанні, тому впливати на це призначення не може. Окрім того, необхідно позбавити Президента повноваження підписувати посвідчення судді та особисто приводити до присяги, оскільки сьогодні судді місяцями не можуть приступити до виконання своїх обов'язків через те, що Президент не має для них часу. А найважливіше – таке повноваження Президента є неконституційним.
Водночас Президент призначає двох членів Вищої Ради Правосуддя, яка ухвалює рішення про призначення суддів на посади, звільнення, надає згоду на затримання суддів тощо. І тут завдання Президента – запропонувати до ВРП тих людей, які мають довіру у суспільстві.
Водночас для того, щоб люди почали довіряти судам, лише призначення чесних суддів не достатньо. Потрібно також вичистити суддівський корпус від недоброчесних суддів. Зміни до Конституції щодо судоустрою дали таку можливість: пункт 6 частини шостої статті 126 Конституції дозволяє звільнити суддю, який не може підтвердити законність джерела походження майна. Я, як Президент, ініціюватиму закон, який запропонує відповідний механізм, щоб очистити суддівський корпус. Інформація, зібрана громадськими активістами протягом останніх років, стане основою для перезавантаження судової влади.
І наостанок – судді стануть справді незалежними, коли зникне телефонне право. На жаль, усі Президенти, включно із чинним, не гребували цим пережитком радянського "правосуддя".
Як мають добиратися кандидати на посади суддів Конституційного суду України, які критерії до них мають бути в Президента?
Процедура конкурсу для обрання кандидатів на посади суддів Конституційного суду України повинна бути абсолютно прозора. Певний рівень дискреції Президента у цьому питанні все одно залишиться, однак головний критерій для Президента – судді, яких він призначає, мають мати абсолютну довіру суспільства.
Які зміни ініціюватиме Президент до Закону "Про прокуратуру" у світлі змін до Конституції щодо правосуддя?
Перш за все, потрібно повернути до Закону України "Про прокуратуру" вимогу щодо наявності юридичної освіти як обов'язкової умови для призначення на посаду Генерального прокурора. Окрім того, прокуратуру потрібно робити не ієрархічною, а децентралізованою, в якій кожен прокурор є незалежним в межах своєї юрисдикції, а прокурор вищого рівня не може забирати справи у прокурора нижчого рівня чи давати йому якісь вказівки. Але таку реформу слід проводити лише після повного оновлення складу прокуратури в процесі прозорого конкурсу. Я ініціюю перед парламентом відповідні зміни до закону, щоб запустити цей процес разом із призначенням на посаду нового Генерального прокурора.
Водночас для того, щоб забезпечити справедливість, недостатньо лише мати нові суди і реформовану прокуратуру. Без нового слідства, спроможного якісно і без зволікань розслідувати злочини, очікувати на швидкі результати марно. Тому я вважаю, що уряд повинен розробити, а парламент ухвалити зміни до законів, які створять спроможність у слідчих органах. Насамперед мова йде про Національну поліцію, оскільки переважна більшість злочинів, з якими мають справу люди, розслідується саме нею.
Які вимоги в Президента до кандидатури на Генерального прокурора, які очікування від його діяльності?
Основними вимогами до кандидата на посаду Генерального прокурора є доброчесність, незалежність, наявність вищої юридичної освіти та довіра людей. Я вважаю, що всім цим критеріями відповідає нинішній заступник Голови Верховної Ради України Оксана Сироїд. Я впевнений, що вона має достатньо досвіду, щоб впоратись із очищенням прокуратури і її децентралізацією.
5. Президент призначає вищих посадових осіб. Чи маєте Ви кандидатури та, якщо так, то кого плануєте для призначення на наступні ключові посади: Керівник Апарату Президента (Адміністрації, Секретаріату, Канцелярії), Секретар РНБО, Голова СБУ, Голова НБУ, Генеральний прокурор, міністр закордонних справ, міністр оборони.
Я маю такі кандидатури: на посаду Генерального прокурора – Оксану Сироїд (заступник Голови Верховної Ради України), міністра оборони – Тараса Пастуха (народний депутат). Найкращим кандидатом на посаду голови Національного банку України я вважаю керівника "Райффайзен банк Аваль" Володимира Лавренчука. Моя кандидатура на посаду начальника Генерального штабу – це один з чинних бойових командирів бригади. На жаль, я не можу назвати його прізвище, адже це створить йому моментальні проблеми на службі. Така ж ситуація і з кандидатом на посаду міністра закордонних справ, який зараз є чинним дипломатом. У процесі своєї передвиборчої кампанії я назву ще кілька кандидатів на ключові посади в державі.
Водночас хочу зазначити, що Керівник Апарату Президента і Секретар РНБО не є вищими посадовими особами. Це всього лиш очільники допоміжних органів Президента і не мають самостійних владних функцій. Звісно, що через відсутність прозорості у діяльності попередніх Президентів, голови їхніх адміністрації часто отримували значний неформальний вплив, а секретарі РНБО намагались перебрати на себе функції глави уряду. За мого президенства ці особи не підмінюватимуть функції ані Глави держави, ані інших органів.
Блок N2. Роль Президента в реалізації завдань зовнішньої політики України
1. Яким є конкретний план (плани) кандидата щодо пришвидшення вступу України до ЄС: інтеграції в енергетичний простір ЄС, переходу України на стандарти ЄС у промисловості та у сільському господарстві?
Вступ України до ЄС можливий лише у разі чіткого та вчасного виконання всіх наших зобов'язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Внесення змін в Конституцію України для закріплення зовнішньополітичного орієнтиру та руху до ЄС – це лише декларативний крок. Тільки виконання щоденної рутини може гарантувати нам, що в майбутньому ми зможемо стати частиною європейської спільноти. На жаль, відповідно до урядових даних, лише 52% тих завдань з виконання Угоди, що були передбачені урядом на 2018 рік, позначені як виконані.
Будемо відверті, виконання Угоди про асоціацію є повноваженням уряду. Наближати Україну до членства в ЄС Президент може через зниження рівня корупції і відновлення довіри до судової влади, що, своєю чергою, матиме наслідком реальний захист права власності в Україні. Низький рівень корупції, справедливий суд і повага до права власності є необхідними передумовами для членства в ЄС.
2. Членство в НАТО чи нейтралітет, чи позаблоковість?
Я цілком підтримую членство України в НАТО. І вважаю, що дуже важливо є не просто про це говорити, а наголошувати саме на способі досягання цього членства. На мою думку, найефективнішим способом досягнення цієї цілі є налагодження взаємодії та постійна співпраця, а не декларативні зміни до Конституції України.
Для того, щоб наблизити перспективу членства України в НАТО та зміцнити військову взаємодію з її членами, нам потрібно:
1) Запровадити прозорий оборонний бюджет, який визначатиме, що, скільки, за якою ціною і з якою метою має бути закуплене для війська, і який розглядатиметься і ухвалюватиметься окремо від загальної бюджетної процедури.
2) Зняти державну таємницю з оборонних закупівель (крім інноваційних розробок), щоб унеможливити розкрадання під грифом таємності.
3) Забезпечити ефективне управління оборонною промисловістю із залученням держав НАТО до спільних проектів.
4) Змінити систему командування Збройними силами за стандартами НАТО.
5) Забезпечити повагу до кожного солдата і належну реабілітацію ветеранів та грошову компенсацію.
Також важливим для нас є ініціювання створення Центрально-Східного європейського військового альянсу, учасниками якого мають стати країни Центральної та Східної Європи, що безпосередньо потерпали від агресії Росії або чітко усвідомлюють її небезпечну політику щодо цивілізованого світу.
3. Чи визнає кандидат Росію країною-агресором (так/ні)?
Так. Безумовно, Росія є країною-агресором. Фракція Політичної партії "Об'єднання "САМОПОМІЧ" у Верховній Раді України пропонувала проект закону про окуповані території ще у 2015 році, але тоді наша позиція щодо цього питання була не сприйнята, нас всі вважали диваками, бо це "тимчасово непідконтрольні території". Ми витратили три роки на те, щоб переконати Президента України та парламент визнати Росію окупантом.
Нам потрібно визнати реальність, визнати, що Крим і частини Донецької та Луганської територій окуповані. Протягом усіх п'яти років після початку російської агресії нам намагались нав'язати думку, що окупований Крим і окуповані частини Донецької і Луганської областей є різними. Це для Росії вони є різними, бо Крим вони анексували і визнали своєю територією юридично, а окуповану частину Донеччини і Луганщини не хочуть приєднувати. Але для нас, для України, і Крим, і окуповані землі на Сході є однаковими за статусом – вони є нашими територіями, окупованими Росією. Тому Україна має мати єдину політику щодо цих окупованих територій. Це є російським трюком: розділити питання Криму і окупованого Донбасу, щоб таким чином ми назавжди забули про повернення Криму. Різна політика щодо цих територій є згубною для України, і її не можна допустити. Тому, щоб зберегти можливість деокупації Криму, ми повинні прив'язати його в юридичному полі і в нашій зовнішній політиці до окупованих територій Донбасу.
Водночас держава має сформувати окрему і чітку політику щодо людей, які залишились на окупованих територіях. І тут ми можемо мати різні підходи до окупованого Криму і територій Донбасу. Особливої уваги потребує політика щодо українців, в тому числі і кримських татар, які залишились в Криму.
Тільки так ми зможемо рухатись у напрямку до їх повернення. А повернути ці території ми зможемо лише тоді, коли виграємо війну із Росією. Росія їх окупувала, і лише в Росії ми можемо їх забрати.
4. Чи планує кандидат зберігати з Росією дипломатичні відносини, безвізовий режим, залізничне транспортне сполучення, вільний перетин кордону, торгівлю з тимчасово окупованими територіями Донбасу, існуючу міжнародно-правову базу відносин?
Мати дипломатичні відносини з країною, з якою ми 5 років ведемо війну – це приниження тих людей, які воюють на сході, і тих людей, які втратили домівки та були змушені втікати з Криму чи Донецької та Луганської областей. Не можна зволікати із розірванням дипломатичних відносин з Росією та запровадженням візового режиму. Ми маємо розірвати усі двосторонні міжнародні угоди з Росією, які вона вже порушила з 2014 року, та не триматись за папірці, які нічого не вартують. Це є приниженням нас як незалежної держави. Одним із перших моїх кроків як Президента України буде ініціювання перед парламентом розірвання таких угод з Росією.
Торгівля з тимчасово окупованими територіями також є неприпустимою, адже, повторюсь, ми ведемо війну з окупантами. А торгувати з окупантом означає фінансувати свого ворога.
Якщо говорити про залізничне сполучення, то моя позиція зводиться до того, що пасажирське залізничне сполучення варто заборонити повністю, а питання щодо необхідності вантажних перевезень слід досліджувати окремо. Я вважаю, що вантажні перевезення можна дозволити у тому випадку, якщо це транзит або ми імпортуємо товар з Росії, якому немає альтернативи, наприклад, твели (паливо для АЕС).
Проте я вважаю, що ми повинні розірвати будь-які відносини з Росією. Саме тому нам слід розробити план мінімізації залежності від Росії у економіці та торгівлі і поступово виконувати цей план.
5. Чи готовий кандидат повернутися до питання про відшкодування Росією всіх збитків, завданих Україні після 1 грудня 1991 р., у тому числі, виплати компенсацій (репарацій) за війну проти України?
Із запитання чітко не зрозуміло, про які саме збитки після 1 грудня 1991 року йде мова.
Що стосується виплати репарацій за завдану війною і окупацією шкоду, то, звісно, я підтримую це рішення. Проте важливо розуміти, що репарації виплачує переможена сторона переможцю. Тому питанню про відшкодування має передувати наша перемога у війні. Однак навіть для того, щоб через міжнародні суди та організації витребувати від Росії відшкодування, нам потрібно документувати всю шкоди, завдану Росією приватним особам, органам місцевого самоврядування і державі в цілому.
Депутати фракції у парламенті зверталися до уряду з питаннями про те, чи збираються дані про шкоду, завдану війною. На жаль, офіційна відповідь уряду полягала в тому, що таких зведених даних не існує. Водночас партія "Самопоміч" зібрала всю інформацію з відкритих джерел про російську присутність на окупованих територіях, на основі якої можна зробити оцінку завданої нам шкоди. В подальшому ці дані будуть використані у міжнародних судах та організаціях для отримання відшкодування всієї шкоди, яку завдала нам Росія під час війни.
6. Чи планує кандидат мінімізувати рівень економічної залежності України від Росії? Якщо так, у яких сферах? Чи вважає кандидат доцільним відмову від 2,56 млрд дол. на користь НАК "Нафтогаз", за рішенням Стокгольмського арбітражу, в обмін на новий "транзитний контракт" з Росією? Чи має намір кандидат припинити появу в Україні російських компаній під європейськими брендами і яке його ставлення до діяльності вже наявних в Україні?
Так, нашим стратегічним завданням є мінімізація залежності у всіх сферах, де це можливо.
Щодо арбітражу, то вважаю, що відмовлятись від виконання рішень ми не маємо права. Нам слід змінити підхід до укладання нового транзитного договору. Так, нашим партнером мають стати європейські компанії, які купують російський газ, і договір ми маємо укладати саме з ними. Таким чином, ми будемо продавати наші транзитні потужності не на заході країни, а на сході. Більш того, ми маємо продавати європейцям не лише транзит, але й послуги зі зберігання газу в наших унікальних газосховищах. Це все має відбуватись на прозорих конкурсах.
Що стосується компаній в Україні, то ми маємо впроваджувати прозорість. Наша ціль – це рухатись в напрямку того, що всі юридичні особи мають показувати своїх кінцевих бенефіціарів, де б вони не знаходились. За офшорами не може ховатись австрійська компанія, якою володіє умовний "Газпром". Вже зараз ми маємо розкривати структуру власності у всьому публічному секторі. Це стосується приватизації, концесії та особливо критичної інфраструктури. Не може критична інфраструктура в Україні належати росіянам.
Я маю намір, перебуваючи на посаді Президента України, використовувати всі дипломатичні інструменти для того, щоб проводити переговори з країнами, де є офшорні "гавані". Ми разом з цими країнами маємо напрацьовувати способи відслідковування відмивання грошей.
7. За яких обставин кандидат вважає можливим нормалізацію відносин з Росією?
Вважаю, що починати нормалізовувати відносини можна лише після повернення окупованих територій, офіційного визнання Росією факту агресії і виплати всіх репарацій. Проте варто пам'ятати, що Росія після першого ж дня, коли підписує мирну угоду, починає планувати, як напасти знову. Тому ми повинні бути насторожі і не розслаблятися. Не можна забувати про довгу історію наших відносин з Росією, про те, що вона є нашим віковічним сусідом і віковічним ворогом.
8. План дій кандидата щодо розвитку відносин із сусідніми державами (крім Росії), зокрема у контексті зміцнення обороноздатності на північному та південно-західному кордоні (Білорусь, Молдова (Придністров'я)) та захисту політичних інтересів України (Угорщина, Польща).
Ми маємо співпрацювати із всіма нашими сусідніми державами та тими країнами, які межують з Росією. Вони також чудово знають, якою є Росія, й усвідомлюють реальність загрози з її боку. Наша співпраця має ґрунтуватись на серйозності наших намірів і прозорості в роботі. Ми маємо показати цим державам, яку користь вони отримають від нашого союзу. Нас мають об'єднувати спільні інтереси, передовсім – економічні. Військові альянси будуються, зокрема, і на економічних інтересах. Неможливо забезпечити нормальне функціонування Збройних сил України в цих союзах, якщо немає розвиненої економіки. Тож ми маємо ініціювати створення Центрально-Східного європейського військового альянсу, учасниками якого мають стати країни Центральної та Східної Європи, що безпосередньо потерпали від агресії або чітко усвідомлюють небезпечну політику РФ щодо цивілізованого світу.
Блок N3. Роль Президента в реалізації стратегії безпекової та оборонної політики
України
1. Яким є конкретний план кандидата з відновлення територіальної цілісності України (повернення Криму та Донбасу)?
Повернути окуповані території ми можемо, лише розмовляючи з Росією з позиції сили. Для цього ми повинні:
1) посилити летальну спроможність наших Збройних сил (ворог має знати, що будь-які спроби наступу обернуться значними фізичними втратами);
2) посилити економіку (без надійного тилу, без економіки, яка може генерувати достатньо коштів для утримання боєздатної армії, окуповані території не повернути);
3) посилити військову співпрацю з нашими союзниками.
Слабкий супротивник не може виграти війну – він може лише програти, пішовши на певні поступки. Ми повинні розуміти, що перебуваючи у слабкій позиції, ми ніколи не виграємо і не заберемо наші території в окупанта. Ми повинні показати Росії, що їй невигідно тримати окуповані території, що їй невигідно йти далі в наступ. Що за це їй доведеться заплатити надто високу ціну. І це можливо лише в тому випадку, коли ми будемо сильними.
Треба також пам'ятати, що ми воюємо з ядерною державою, в той час, як самі відмовилися від ядерною зброї. Це накладає певні обмеження та ризики на нас. Але, з іншого боку, ми також повинні нагадувати нашим партнерам-підписантам Будапештського меморандуму про їхні зобов'язання, які вони на себе взяли, щодо захисту нашої територіальної цілісності та суверенітету.
2. Якими є ключові елементи плану кандидата щодо:
- зміцнення обороноздатності країни?
Зміцнення обороноздатності країни можливе лише шляхом створення сильної, боєздатної, вмотивованої армії. Армії, яка може дати відсіч ворогу, армії, основою якої є солдат, якого поважають, життя і здоров'я якого бережуть. Нова армія має будуватись не лише з огляду на загрози для держави, але й відповідати потребам солдата і сприяти його мотивації служити. Нова армія має відповідати таким вимогам:
1) життя солдата має бути максимально захищеним через належну військову підготовку, прозору систему командування в управлінні Збройними силами, чітку персональну відповідальність, нове інноваційне озброєння і військову техніку, належний рівень тактичної медицини і системи епідеміологічної безпеки;
2) військовий має не лише вміти воювати, але вміти служити (нова військова освіта повинна виховувати лідерство, патріотизм, шляхетність, повагу і відповідальність за побратимів, усвідомлення своєї місії);
3) солдат і ветеран має відчувати підтримку суспільства через гідне грошове забезпечення (не менше 1000 доларів), компенсацію для ветеранів війни за незалежність (у розмірі 100 тис. грн), належний рівень медичної і психологічної реабілітації, можливість реінтеграції в суспільство після участі у бойових діях;
4) солдат повинен відчувати, що після служби йому буде куди повернутись – держава повинна забезпечити військових службовим житлом або дешевими кредитами на придбання житла.
- реформування "Укроборонпрому"?
"Укроборонпром" повинен бути ліквідований, оскільки це просто прокладка, яка нищить українські оборонні підприємства, і через яку відбуваються мільярдні фінансові оборудки. Оборонні підприємства повинні пройти аудит, бути корпоратизовані, а через продаж міноритарних пакетів їхніх акцій ми повинні відкрити оборонну промисловість для приватних інвестицій. Водночас ми повинні допустити до ринку озброєнь недержавні підприємства, які за роки війни вже самостійно налагодили виробництво зброї.
Однак, будь-які якісні зміни в оборонно-промисловому комплексі можливі лише тоді, коли красти бюджетні гроші буде неможливо – інвестор ніколи не вкладе свої гроші чи інший ресурс у те, в надійності і прозорості чого він не може бути впевнений. Тому прозорі закупівлі і оборонний бюджет є необхідною передумовою.
- реформування СБУ?
Ми повинні вичистити російську агентуру з розвідки і контррозвідки. СБУ повинна займатися контррозвідкою і перестати переслідувати бізнес і політичних опонентів.
Блок N4. Стратегія економічного розвитку України – ключові елементи бачення
1. Якими мають бути пріоритети бюджетної політики в цілому та політика запозичень зокрема? Як Ви оцінюєте стосунки України з міжнародними фінансовими організаціями (передовсім МВФ, ЄБРР, Світовим банком) та як Україна повинна будувати такі стосунки?
Україна повинна не просто продовжувати співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, а й розширювати її. Лише співпраця з такими організаціями дозволяє Україні покривати дефіцит бюджету і водночас не накопичувати "драконівських" боргів для наступних поколінь.
Наразі ми не використовуємо усі можливості співпраці з такими фінансовими установами, оскільки не відповідаємо їхнім вимогам прозорості. Це слід змінювати негайно: прозорість потрібна не стільки нашим партнерам, як нам самим, щоб "освітити" й знищити усі корупційні схеми.
У переговорах з міжнародними фінансовими установами я обстоюватиму, перш за все, інтереси громадян України. Наші партнери зацікавлені у зменшенні дефіциту бюджету України й, відповідно, ставлять до нас вимоги, які найшвидше мали б привести нас до бажаного результату. Часто ці вимоги є нереалістичними, оскільки не враховують контекст, у якому ми працюємо. До прикладу, підвищення цін на газ, за такою логікою, є найпростішим шляхом зменшення дефіциту державного бюджету. Але я переконаний, що бездумне підвищення цін на газ без суцільного обліку усіх споживачів і верифікації пільг та субсидій ніяк не вплине на зменшення дефіциту бюджету: знищення корупційних схем у формуванні ціни на газ буде перенесено у сферу субсидій, які отримуватимуть "мертві душі". Саме тому моїм пріоритетом у співпраці з міжнародними фінансовими установами є національний інтерес, який полягає у дотриманні найвищих стандартів прозорості та ефективного, а не декларативного зменшення дефіциту державного бюджету. А для цього слід насамперед знищити корупцію.
2. Які завдання мають виконувати правоохоронні органи (МВС, СБУ тощо) в економічній (бізнесовій) сфері з тим, щоб ефективно захистити суспільні інтереси, але при цьому не використовувати свої специфічні можливості для реалізації різного роду корупційних схем?
Розслідуванням економічних злочинів повинна займатися незалежна Фінансова поліція. Не реформована "податкова поліція", а абсолютно новий аналітичний орган, який розслідуватиме економічні злочини на підставі порівняння баз даних. Головне завдання цього органу – відновлення довіри бізнесу до правоохоронних органів і відмова від силового тиску на бізнес.
Економічний департамент в СБУ та всі інші "економічні підрозділи" правоохоронних органів слід ліквідувати. Повноваження Фінансової поліції не повинні дублюватися та конкурувати з іншими органами. Саме чіткий розподіл повноважень, прозорість добору кадрів та підзвітність є запорукою ефективного захисту суспільного, а не приватного інтересу.
3. Яку роль має відігравати сам Президент у викоріненні економічних та інституційних передумов корупції? Назвіть конкретні сфери та точки прикладання Ваших зусиль для вирішення цієї проблеми: йдеться, насамперед, про попередження виникнення корупції шляхом змін правил та норм економічної поведінки.
По-перше, розпочинати треба з себе. Якщо Президент очолює корупцію – це перша інституційна передумова для викорінення корупції. Якщо Президент не створює особливих умов для бізнесу "близьких друзів", то це вже великий поступ на цьому шляху.
По-друге, кількість чиновників повинна бути зменшена, а контакт людини з чиновником повинен бути мінімізований через автоматизацію процесів, усунення дискреційних повноважень чиновників, впровадження принципу мовчазної згоди, згідно з яким, бездіяльність чиновника прирівнюється до схвалення чи позитивної відповіді громадянинові.
По-третє, це збільшення прозорості при ухваленні рішень у державному управлінні. Мова йде про прозорість власності та відкриття реєстрів. Це ті процеси, які вже розпочалися й показали нам, де саме ховається корупція. Саме так ми зможемо ефективно, а не навпомацки боротися з корупцією. Цей курс слід продовжувати і розвивати. Збільшення прозорості під час ухвалення рішень з-поміж іншого означає й боротьбу з політичною корупцію, а для цього слід ухвалити оновлений закон про політичні партії.
4. Як ви збираєтесь будувати стосунки з олігархами, зважаючи на те, що вони сьогодні відіграють суттєву роль в економіці? Ваше бачення механізмів демонополізації та деолігархізації в політичному та економічному вимірах.
Сьогодні олігархи володіють монополіями, медіа і політичними партіями. Вони мають визначитись, чим займатись: бізнесом, свободою слова чи політикою. Допоки вони поєднуватимуть ці три речі, то в нас не буде ні вільної економіки, ні справжньої свободи слова, ні прозорої політики.
Монополізована економіка може стагнувати, але ніколи не покаже економічний стрибок. Тому, якщо ми хочемо перейти до режиму розвитку, нам потрібно розірвати монополії. За роки незалежності усі природні ресурси і їхня переробка потрапили через корупційні процедури до рук декількох людей. Ці люди створили монополії, взяли під контроль українські медіа і стали називатись олігархами. Росія завжди розуміла, що найпростіший спосіб підкорити Україну – це контролювати її економіку. Тому Росія сприяла олігархізації України і саме тому більшість олігархів є або росіянами, або наглядачами Кремля в Україні. Саме олігархи-монополісти забрали у нас політичну владу над країною, встановивши контроль над всіма її інституціями.
Олігархи мають повернути людям те, що не їхнє, і забрати руки від політики. І тоді великий бізнес зможе працювати в конкурентному середовищі, заробляти і чесно платити податки. Російський бізнес має бути повністю витіснений із України, бо допоки йде війна, він буде використовуватись виключно для нашого виснаження і поразки.
Лише змінивши принципи, на яких побудована українська економіка, перевівши її на конкурентні рейки, ми зможемо знайти кошти для забезпечення гідного життя людей.
Зміни повинні бути комплексними, проте розпочатися деолігархізація повинна з управління природними ресурсами та захисту критичної інфраструктури.
Необхідно розкрити інформацію про кінцевих бенефіціарів всіх компаній, які володіють критичною інфраструктурою (енергетика, транспорт тощо) та розробляють надра. Це питання національної безпеки. Далі через санкції необхідна заборона для російських та офшорних компаній володіти критичною інфраструктурою та розробляти надра. В умовах війни ми маємо на це всі підстави.
Ми повинні впровадити прозорі аукціони на отримання ліцензії для розробки надр. Якщо протягом 3 років надра не розробляють – ліцензію скасовують і проводять наступний аукціон.
Також нам необхідне окреме рішення щодо обмеження власності: не більше 10% в одного кінцевого бенефіціара на кожному етапі виробництва та на всьому виробничому ланцюгу. (До прикладу: Ахметов не може мати більше ніж 10% видобутку вугілля, 10% у генерації електроенергії та 10% у постачанні електроенергії споживачеві та 10% на всіх цих етапах разом). Це зробить ринок конкурентним, а товари і послуги – якіснішими.
Мусить бути сильний і незалежний антимонопольний регулятор, який контролює дотримання всіх вимог. Усі попередні вимоги залишаться лише "деклараціями на папері", якщо не буде створено механізму контролю в інтересах людей.
Після цих адміністративних рішень нам необхідно буде запровадити справедливий ринок. Зокрема:
- створити єдину та прозору біржу, на якій торгуватимуть паливно-енергетичними товарами (вугіллям, електроенергією, газом, нафтою, нафтопродуктами) та сировиною (зерном, рудами). Створювати біржу можливо лише після дроблення монополій. Інакше біржа може стати інструментом збільшення впливу для монополій;
- забезпечити роботу сильного незалежного і прозорого регулятора для встановлення справедливих тарифів на комунальні послуги;
- створити реєстр споживачів та прозорий і публічний облік усіх енергоресурсів та розрахунків на усіх етапах виробництва. Відсутність обліку – це можливість для відмивання коштів і списування газу на "мертвих душ".
5. Окресліть Вашу позицію стосовно наступних змін і реформ:
запровадження ринку сільськогосподарської землі;
Земля зараз є мертвим капіталом, а має працювати на свого власника, тому ринок землі потрібен. Водночас ринок не є самоціллю. Великою помилкою було б дозволити тим, хто в роки великої приватизації скупив за безцінь заводи, повторити те ж саме із землею. Тому ми маємо запровадити певні запобіжники, зокрема, обмеження кількості землі "в одних руках" і неможливість купівлі землі іноземцями, зокрема росіянами, бо це питання національної безпеки.
пенсійної реформи;
Ми пропонуємо поступове запровадження трирівневої пенсійної системи з такими особливостями.
Для реформування чинної солідарної системи маємо провести перепис населення, щоб зрозуміти, кому треба платити пенсії (щоб не було "мертвих душ") і хто реально може генерувати ЄСВ (щоб мати з чого платити ці пенсії). Маємо провести аудит Пенсійного фонду та верифікувати усі платежі, щоб позбавити пенсійний фонд невластивих видатків (до прикладу, виплата пенсій не за віком, а на особливих підставах). Скасувати виплату з Пенсійного фонду всіх пенсій, які не є за віком (вислуга років для певних професій і тд.) – це має оплачувати роботодавець через систему другого рівня.
Виплати з солідарної системи потрібно звести до двох категорій:
• Пенсія за віком – виплачується в розмірі, який встановить держава, але отримує її лише той, хто сплатив достатню кількість внесків ЄСВ. Якщо протягом життя особа не змогла сплатити достатню суму для отримання цієї пенсії – вона може решту доплатити в будь-який момент.
• Соціальна пенсія (пенсія за бідністю) – пенсія для тих, хто не сплатив достатньої кількості внесків ЄСВ. Якщо реальний дохід людини або її сім'ї є більшим, ніж прожитковий мінімум, особа не отримує пенсію. Якщо ж реальний дохід людини або її сім'ї після досягнення пенсійного віку є меншим, ніж прожитковий мінімум, який встановлює держава, держава доплачує цю різницю.
Такий підхід дозволить стимулювати людей сплачувати внески до Пенсійного фонду, а отже, працювати "набіло", забезпечувати мінімальний рівень підтримки найбідніших верств – пенсіонерів, не сплачувати пенсії тим особам, які не робили внесків ЄСВ, але рівень життя яких є не меншим за прожитковий.
Для запровадження другого (обов'язкового накопичувального) рівня пенсійної системи слід встановити чіткий механізм призначення та функціонування регулятора, який контролюватиме ринок недержавних пенсійних фондів. Керівництво державного Пенсійного фонду повинно бути призначене через прозорі конкурси. Більш того, повинна бути визначена детальна процедура контролю за ухваленням рішень щодо інвестування коштів. Має бути встановлений вичерпний перелік способів інвестування, які б забезпечили, щоб гроші не лише не знецінились, але й зросли.
Ці активи будуть використовуватись для інвестиційної діяльності у різних сферах. Таке комплексне інвестування дасть поштовх до розвитку і фондового ринку, і економіки. Зміна архітектури пенсійної системи України матиме позитивний вплив не тільки на кожного окремо взятого громадянина, а й на державну економіку загалом.
Фондовий та страховий ринок, сформовані другим рівнем пенсійної системи, дадуть поштовх до розвитку третього (добровільного) рівня накопичень. Добровільність передбачає повну свободу вибору пенсійної програми, шляху інвестування грошей та їх отримання. Другий та третій рівень пенсійної реформи – це можливість онлайн контролю за станом своїх коштів під час трудового стажу, розпоряджатися своїми накопиченнями, зокрема, збільшувати їх розмір через інвестування, передавати свої заощадження у спадок.
реформи трудового законодавства, зважаючи на тенденції розвитку ринку праці в Україні та зарубіжжі, а також динаміку трудової міграції.
Чинне трудове законодавство – соціалістичний спадок СРСР, який давно не відповідає реаліям ринку праці. Новий трудовий кодекс має відмовитись від соціалістичного підходу до відносин між працівником і роботодавцем та забезпечити, з одного боку, повагу до гідності працівника, а з другого – гнучкість роботодавця у плануванні розвитку свого бізнесу. Важливо, щоб новий трудовий кодекс запропонував нову філософію трудових відносин: замість абсолютних заборон та імперативного методу регулювання трудових відносин роботодавець повинен отримати свободу в ухваленні рішень. Замість принизливих квот для вразливих категорій осіб (до прикладу, люди з інвалідністю), новий трудовий кодекс повинен запровадити реальні податкові стимули для роботодавця.
Якщо ми хочемо розвивати економіку, то в недалекому майбутньому у нас з'явиться потреба у додаткових трудових ресурсах. Таку потребу слід вирішувати шляхом відкритої недискримінаційної міграційної політики, а також створення належних умов для інтеграції цих людей в українське суспільство.
Блок N5. Роль Президента в зміцненні національної консолідації України
1. Бачення кандидатом найбільш ефективних державних інструментів/політик для зміцнення громадянської ідентичності, загальнонаціональної єдності в умовах проведення реформи децентралізації та подальшого розвитку місцевого самоврядування.
Коли люди на місцях не задоволені власним життям, не можуть назвати його гідним і при цьому не мають інструментів і можливостей виправити стан речей, ними легко маніпулювати, обіцяючи краще і більш гідне життя у так званих "республіках". Водночас бачити з центру ті проблеми, які турбують людей у малому містечку, неможливо. Саме тому ці проблеми залишаються невирішеними, а люди – незадоволеними.
Одним із головних компонентів децентралізації є передання людям повноважень на місця. Понад те, передавати потрібно не тільки повноваження, але й ресурси, землю (в т.ч. за межами населених пунктів). І тільки отримавши ці ресурси, люди зможуть забезпечити собі на місцях те гідне життя, якого прагнуть, вирішити ті болючі проблеми, які турбують саме їхню конкретну громаду. Я пропоную, щоб 50 відсотків податків, які генеруються в громадах, там і залишались. Громади самі зможуть за рахунок цих коштів вирішити багато нагальних проблем замість того, щоб щоразу випрошувати кошти у держави.
Водночас віддати більше повноважень громадам – це не означає, що на місцях має відбуватись хаос. Всі надані повноваження повинні реалізовуватися лише відповідно до закону. А держава повинна забезпечувати нормальне функціонування виконавчої влади на місцях. ОДА повинна винятково стежити за виконанням органами місцевого самоврядування законів та, за необхідності, звертатися до суду. У разі ж виявлення будь-яких проявів сепаратизму чи дій, що несуть загрозу для національної безпеки і суверенітету, на це повинні реагувати компетентні органи, такі, як Служба безпеки України чи поліція, у яких є достатньо інструментів, щоб запобігти таким проявам.
Водночас, коли ми говоримо про розосередження влади, про місцеве самоврядування, про передання повноважень з центру на місця, про надання можливості містам і селам самостійно формувати та розпоряджатися власними бюджетами, ми повинні не забувати про необхідність "зшивати" країну ментально. В Україні дуже багато людей, які не виїжджали навіть за межі своєї області, не знають, як виглядає інший українець, який проживає за 150 км. Якщо така ситуація триватиме і надалі, ми ніколи не матимемо єдиної громадянської ідентичності. Саме тому я пропоную поєднати українські міста між собою авіаперельотами. На внутрішні рейси пустити літаки вітчизняного виробництва. Так економіка отримає додаткові кошти від розвитку літакобудування і туризму, а люди зможуть відкривати для себе Україну і спілкуватися між собою.
Одним із інструментів, який об'єднує людей у всіх державах, є мова. Звичайно, держава гарантує вільний розвиток та використання будь-якої мови. Проте у публічному секторі єдиною мовою має бути державна.
2. Максимально відкритий діалог президентської гілки влади з громадянським суспільством є однією з ключових запорук національної консолідації. Як Ви бачите побудову ефективної публічної комунікації з громадянським суспільством?
Словосполучення "президентська гілка влади" було штучно придумане для того, щоб легітимізувати фактичну узурпацію Президентом виконавчої влади та ще й зняти з нього будь-яку відповідальність за вчинені дії чи ухвалені рішення. Нема президентської гілки влади, є виконавча гілка влади, яку очолює уряд. Президент є Главою держави. А Глава держави – це функція.
Безумовно, дії та рішення Президента окреслюють напрямок, у якому рухатиметься держава. Саме тому необхідно забезпечити максимальну прозорість таких рішень та дій. Люди мають знати, з ким, з якою метою та коли Президент зустрічається.
Глава держави – це функція, яку Президент не може нікому передати. Тому ніякий прес-секретар чи представник Президента з якихось питань не може замінити живе спілкування Президента з людьми. Таке спілкування не може замінюватись медійним висвітленням діяльності Президента. Він повинен мати регулярні прес-конференції і зустрічі з людьми, на яких можна ставити Президенту запитання, коментувати його дії, отримувати відповіді, а не лише слухати повчання від Президента. Такі зустрічі мають відбуватись на постійній основі, а не напередодні виборів.
3. Які законодавчі ініціативи стосовно забезпечення прав національних меншин будуть запропоновані, зокрема щодо внесення та ухвалення нового закону про національні меншини, закону про корінні народи? В який спосіб можуть бути розвинені недекларативні механізми реалізації прав національних меншин (освіта мовами національних меншин, питання представництва, інформування, протидія дискримінації)? Яке ставлення кандидата до створення кримськотатарської національно-територіальної автономії на Кримському півострові, внесення змін до 10 Розділу Конституції України?
Я вважаю, що це, насамперед, відповідальність уряду та парламенту. Як я вже раніше наголошував, на мою думку, Президент може вносити на розгляд парламенту тільки ті законодавчі ініціативи, які знаходяться в межах його повноважень, визначених у статті 106 Конституції України. Варто пам'ятати, що Конституція України гарантує сприяння розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Також незаперечним є право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови. Тому, на мою думку, держава повинна співпрацювати з національними меншинами і корінними народами, розробляти інструменти реалізації їхніх прав і виділяти на це кошти.
Я підтримую створення автономії для кримських татар у Криму. "Самопоміч" мала тривалий діалог з представниками Меджлісу з цього приводу. Наша позиція полягає в тому, що після повернення Криму з-під російської окупації доцільніше є запровадити на його території національно-культурну автономію кримських татар. Саме через те, що в Криму була створена територіальна автономія, яка не мала жодної прив'язки до кримськотатарського народу і його культури, Росія скористалась цим інструментом для посилення свого впливу на півострові і його окупації.
Створення автономії без наділення корінних народів реальними повноваженнями не зможе задовольнити їхні потреби і буде знову використане Росією. Тому автономія має чітко передбачати інструменти, за допомогою яких корінні народи зможуть впливати на ухвалення рішень щодо їхньої культурної спадщини, використання земель, які пов'язані з їхньою історією, брати участь в ухваленні рішень, які безпосередньо стосуються цього регіону, тощо. Зокрема, має бути чітко визначений перелік питань, щодо яких обов'язковими будуть консультації чи згода представницького органу корінного народу. Окрім цього, потрібно визначити принципи взаємодії представницьких органів самоврядування корінного народу, органів місцевого самоврядування та органів державної влади тощо.
Однак слід розуміти, що запроваджувати національно-культурну автономію в Криму потрібно лише після консультацій з кримськими татарами, як тими, що проживають на неокупованій території України, так і тими, які зараз перебувають в Криму, оскільки автономія повинна бути тим інструментом, який допомагатиме нам боротись із наслідками окупації.
4. Назвіть кілька конкретних кроків, які Ви вважаєте доцільними для підтримки громадян України, які зараз проживають на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей та в Криму, в перспективі культурної реінтеграції окупованих територій.
Окуповані території контролює ворог, тому ця територія має бути ізольована, поки ми не готові будемо повернути її на своїх умовах. Але ми не маємо права залишати чи ізолювати людей. Найкраще, що українська держава може зробити для людей на окупованих територіях, – це забезпечити гідні умови життя для всіх, хто хоче залишити окуповані території, жити і працювати в інтересах України.
Люди, які проживають на тимчасово окупованих територіях, повинні мати можливість зберігати зв'язок з Україною, здобувати українську освіту. З іншого боку, Україна має бути присутня на цих територіях. Таку нашу присутність можна забезпечити, використовуючи такі інструменти, як інтернет, радіо чи телебачення.
5. Яким має бути можливий план дій Президента щодо розвитку релігійної толерантності, запобігання конфліктам у сфері міжрелігійних, міжконфесійних відносин? Ваше бачення першочергових дій Президента щодо впровадження в Україні європейських стандартів політики гендерної рівності.
Президент не має жодних повноважень у сфері релігії. Україна є світською державою, у якій церква і релігійні організації відокремлені від держави. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, провадити релігійну діяльність. Водночас слід пам'ятати, що ліберальна демократія заснована на християнських цінностях.
Президент не має ставити під сумнів власну неупередженість чи рівне ставлення до будь-якої релігійної течії чи конфесії. Якщо Президент у своїх діях буде рівновіддалений і однаково поважно ставитись до всіх, цього буде достатньо. З іншого боку, якщо виникає конфлікт, зокрема, на релігійному ґрунті, а інші органи державної влади не можуть його вирішити, Президент як Глава держави зобов'язаний втрутитись, щоб примирити людей.
Всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та не можуть мати жодних привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, зокрема, і за гендерною ознакою. Конституція забороняє будь-яку дискримінацію чи насильство. Водночас це питання є дуже чутливим, і такі речі потрібно проговорювати у широкому суспільному діалозі. Президент як Глава держави повинен забезпечити створення майданчика для такого діалогу, щоб запобігти будь-яким проявам насильства, зокрема щодо тих людей, які зараховують себе до тої чи іншої гендерної групи.
З повагою,
кандидат на посаду Президента України
Андрій Садовий"
