Чи збудують перед Олеським замком тартак?

Ніяк не можу зрозуміти, чи є межа здичавіння совєтської тварини. Ну от минуло вже 27 років, як Україна незалежна. Неначе народилися і виросли покоління людей, які не мали б вибратися з затягуючогов морок виру аморальності та несмаку... Однак ні... Homo sovietikus відроджується і відроджується...

Однак, до справи.

Чи можете ви собі уявити, щоб перед Версалем, якщо їхати з Парижа, Версальська селищна рада, щоб покращити економічне становище Версаля, та отримати зо два десятки робочих місць, постановила збудувати нафтопереробний завод?

Або інакше – чи можете ви уявити, що польські патріоти-націоналісти ініціюватимуть побудову перед Вавелем лісопильного заводу? Бо знову ж – робочі місця і т.д.

А ми можемо! Ми крутіші! Ми свободівці! Є на патріотичній Львівщині таке маленьке селище – Олесько. І є у тому селищі всім знаний Олеський замок, що входить у Золоту підкову замків Львівщини. Якщо їхати трасою Київ-Чоп, головною магістраллю нашої країни, то подорожньому відкривається чи не найкращий вид – перед ним посеред рівнини велично постає Олеський замок. Траса огинає його дугою, залишаючи неповторне враження казки. І між замком на горі та подорожнім лише рівнина, колишні торфовища, що охороняли замок.

Сьогодні вид на замок є таким:

Так от – совєтська тварина не може стерпіти таку ідилічну картину, якою любуються мільйони подорожніх. Їй завжди хочеться плюнути у твою чашку з кавою. Донедавна вона з осатанінням вибудовувала перед церквами свинарники. Тай взагалі, майже все, що залишила по собі та здичавіла епоха, особливо в провінції, і є свинарниками – всі ті хрущоби, райкоми партії і т.д.

Думаєте, що homo sovietikus здох? Аж ніяк...

Нещодавно Олеська селищна рада дала згоду на побудову безпосередньо перед Олеським замком лісопильного заводу! Тобто вирішила покращити вид середньовічного замку...

Тому невдовзі, якщо ми це допустимо, то вид на замок буде таким:



Гадаєте, що це фантазії? Ось рішення Олеської селищної ради.



А ось план тартаку, який велично має постати безпосередньо перед замком



Щоб ви не сумнівалися, де він постане, то ось план місцевості з пташиного польоту із зазначенням місця побудови тартака



Разом з тим, щоб ви не сумнівалися, тартак збираються будувати у межах охоронної зони замку, яка регулюється Міністерством культури України а не Олеською селищною радою. Тобто грубо ламаючи законодавство.

Отож бої за кільце львівських замків продовжується. Ми вже відбили кілька спроб прихватизнути якщо не весь замок, то його частину. Про це більше тут і тут. Війна продовжується. Совєтська тварина не заспокоюється.

Ну а тепер про законодавство і корупцію в олеському виконанні. Буське ДЛГП "Галсільліс", якому хтось хитро вирішив виділити територію під замком, донедавна була розміщенна у центрі Олеська. Однак напевне стара територія тартака комусь приглянулася – дивімось, хто нею зараз володіє, і все стане зрозумілим – цей "хтось" дуже навіть відомий... Отож, забравши територію тартака в центрі Олеська один раз, ці "хтосі", як на мене, вирішили ще раз зіграти гру у дурня. Причому дурнями тут є всі ми. І предметом нескладної комбінації є не так лісопилка, як земля під нею. Лісопилка є лише інструментом, з допомогою якого можна раз за разом виводити з державного чи комунального володіння найпривабливіші шматки землі у приватну власність.

Давайте пофантазуємо. А що як Буське ДЛГП "Галсільліс" "раптом" не знайде коштів на розбудову. І "раптом" збанкрутує – ну як більшість такого роду мильних бульок. І тоді ці "хтосі" її просто викуплять. Разом із вже приватизованою під побудову тартаку землею. Викуплять за безцінь. Або просто заберуть цю землю, вкотре збанкрутивши той нещасний тартак. Що насправді і може бути головною метою місцевих комбінаторів. Тобто тут ми можемо мати справу з простою корупційною схемою крадіжки землі.

А тоді з цією безцінною землею під замком можна робити що завгодно – бо тоді вона буде приватною.

Тепер наступне питання – а хто ж крутиться довкола Олеської селищної ради? Невже селищний голова настільки крутий? Навряд чи... Остатньо коло неї дуже активно крутилася парочка – братик та сестричка від ВО Свобода – Олег Панькевич, колишній голова Львівської обласної ради тоді, коли ВО Свобода правила бал на Львівщині, та його кровна сестриця та відома торговка цінними породами дерева (відчуваєте!) Ірина Сех. Нещодавно вони там організовували якісь "слухання". Вважають Олесько своєю вотчиною.

Але це все версії.

Інші компетентні органи зауважили неймовірну активність у цьому питанні районних влад різного рівня, які пробують пробити це питання навіть попри обмеження, які накладені охоронними зонами замку – це компетенція Міністерства культури України. Поспішають неймовірно. Ламають через коліно службовців, руками яких хочуть обтяпати справу. Може пройде. Все ж легше ховатися за чужими плечами...

А хто відповідатиме, якщо корупційність схеми стане предметом зацікавлення компетентних органів? Організатори схеми? Аж ніяк. Відповідатимуть ті, хто ставить підписи...

У терміновому порядку я написав ідентичні листи до міністра культури України Євгена Нищука та голови Львівської державної адміністрації Олега Синютки:



На днях я зустрівся з головою Буської районної адміністрації Петром Морозом. Він обіцяв вивчити питання. Бо не знає про цю аферу. Побачимо. Не знає, то не знає.

Сподіваюсь, що розум здолає совєтську тварину, для якої немає нічого святого. Яка не розуміє, що таке історичний ландшафт, який дивом залишився збереженим, яка не обгадила і цей шматочок чудесного краю. І не знищить чару Олеського замку.

Розумію, що совєтській тварині, навіть якщо вона в шкірі члена напівмертвої ВО Свободи – совок пре з неї все одно, годі пояснювати, що маленьке селище Олесько має свою перспективу саме у замку та інфраструктурі довкола нього. Такого замку немає ніде. Звісно, Олеський замок не Версаль, але все ж. І саме на ньому можна збудувати майбутнє Олеська – в тому числі і економічне. Але і ця інфраструктура має бути цивілізованою, а не дикою.

І знову до справи. Очевидно, що Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г.Возницького, в яку входить Олеський замок, зробить все можливе, щоб ця дикота не була втілена в життя, інакше тоді навіщо нам держава Україна, яка допускає таке здичавіння, – що я й роблю -б'ю у дзвони. Включно з судовими позовами як від нас, так і, сподіваємось, міністерства, якщо це буде потрібно. Своє слово скажуть і депутати Верховної ради та Комітет з питань культури Верховної ради, яких я поінформував. Цей текст є лише початком. Олеський замок є загальнонаціональною перлиною, ну не може селищний голова навіть самого селища Олеська чи та чи інша парочка аферистів від політики чи адміністрації так нагло нищити і так вже понівечений національний спадок України.