Коронавірус та економічні проблеми в усьому світі трохи скоригували, проте не вплинули на плани Москви нав’язати свою концепцію Другої світової війни, інформує газета «День». Видання пише, що прикладів російського «побєдобєсія» багато. Причому метастази пішли і в Російську православну церкву (РПЦ), яка давно вже віддалилася від справжнього християнства, стверджує газета. І наводить приклад: у підмосковному парку закінчується будівництво храму Воскресіння Христового (головний храм ЗС Росії) до 75-річчя перемоги, на якому мозаїкою зображені сучасні політики Росії: президент Володимир Путін, міністр оборони Сергій Шойгу, голова Ради Федерації Валентина Матвієнко, голова Держдуми В’ячеслав Володін, секретар Радбезу Микола Патрушев, директор ФСБ Олександр Бортніков, начальник генштабу ЗС Валерій Герасимов. А на іншій мозаїці зображений Сталін з парадом Перемоги 1945 року.
В окупованих Росією Донецьку і Луганську ватажки організацій «ДНР» та «ЛНР» також зайнялися перейменуванням. Газетярі припускають, що наказ на всі окуповані «волості» таки надійшов із Кремля. У так званих «указах» Дениса Пушиліна («ДНР») та Леоніда Пасічника («ЛНР») ідеться про те, що назва «місто Сталіно» буде вживатися разом з назвою «місто Донецьк» на 9 травня, 22 червня і 8 вересня («День звільнення Донбасу від нацистських загарбників»), аналогічно – назву «місто Ворошиловград» слід уживати поряд із найменуванням «місто Луганськ» 9 травня, 22 червня і 14 лютого («День звільнення Луганська»).
Усі ці приклади «побєдобєсія», на думку журналістів, свідчать про одне: Сталін давно помер, а сталінізм – живе. Він здатен відроджуватися в різних формах та проявах. Для чинного кремлівського керівництва на чолі з Путіним Сталін – «ефективний менеджер» не на словах, а на ділі: політика «вождя» для них – свого роду інструкція для користування.
Якщо за часів Сталіна кримських татар за кілька днів депортували з їхньої історичної батьківщини, щоби звільнити «життєвий простір» для росіян, то сьогодні Москва в Криму робить те саме, просто більш «вишукано» – за допомогою репресій (постійні обшуки, переслідування, ув’язнення за надуманими звинуваченнями), поступово витісняючи кримських татар із півострова.
Те саме стосується українців у Криму, а особливо на окупованій частині Донбасу, де на захоплених територіях росіяни знищують все українське. Українських патріотів за прояв позиції, у кращому разі, можуть кинути «на підвал», а в гіршому – катувати й убити.
Газета звернулася до істориків, експертів із запитанням: де в Україні й у чому збереглися сліди «Сталіна»?
Витискати із себе Сталіна означає сповідувати свободу мислення і скепсис до будь-якої влади, переконаний історик Юрій Шаповал. «Сталін там, де існує монополія на думку, коли чиясь думка подається як «єдино правильна». Ця сервільна позиція супроводжується сліпою довірою до можновладців, у тому числі до обіцянок про «нові обличчя», про «кінець епохи бідності», – наголошує історик. Заголовок статті – «Здох тиран, але стоїть тюрма! або Про «побєдобесіє» в Росії та проблему десталінізації в Україні».
Україна зустріла новий коронавірус не в найкращій морально-психологічної формі, констатує газета «День». Українці і без пандемії жили в умовах де-факто надзвичайної ситуації, і поява вірусу зробила обставини життя українців просто екстремальними. Українські засоби масової інформації в цій ситуації мали б у першу чергу допомогти своїй аудиторії, «провести» її через черговий етап випробувань. Але в українському медіаполі практично нічого не змінилося із появою нового додаткового кризового фактору – ЗМІ продовжили працювати як і раніше, без усвідомлення своєї відповідальності ще і за боротьбу із пандемією, стверджує авторка статті Наталя Іщенко.
Вона зазначає, що дуже не вистачало – і не вистачає – спокійних та аналітичних текстових та візуальних розповідей про поточний стан справ із розповсюдженням коронавірусу, про приклади, як борються із пандемією країни, які територіально та ментально є близькими Україні, про існуючі наукові дослідження COVID-19...
«Звісно, хтось з медіа продовжує добросовісно інформувати своїх читачів, глядачів та слухачів», – зазначає дописувачка. Але хтось навіть в час глобальної кризи продовжує зосереджуватися на політичній боротьбі на догоду власників та на шкоду об’єктивності, хтось продовжує вести гібридну війну проти України пропонуючи «клікбейтні» матеріали, замість якісних текстів та сюжетів... Люди тим часом недоотримують необхідну інформацію, залишаючись дезорієнтованими, а натомість на них виливається постійний потік хайпу і фейків. Апофеозом «виверження» цього «брудного фейкового вулкану» дописувачка вважає матеріал про «секретні біолабораторії Пентагону», який – буквально зі шматків старої російської пропагандистської «мульки» – зліпили на «1+1». Докладніше йдеться в матеріалі «Хайп і фейк в часи пандемії, або Якісні медіа як дефіцитний антикризовий фактор».
«Україна молода» коментує ініціативи нового керівника Державної податкової служби. У статті «Олексій Любченко хоче контролювати багатства і екологічні податки» видання інформує, що очільник ДПА вважає, що податківці мають перенести адміністративні зусилля з контролю доходів на контроль багатств, а також зосередити увагу на екологічних податках.
Він обіцяє, що за короткий час зможе реформувати Службу, сформує команду, яка буде спроможна втілити ефективні реформи і докорінно змінити імідж податкового органу. Обіцянок багато, чи зможе щось з них втілити – покаже час. А поки, як наголошує видання, уряд повністю проігнорував конкурс, який мав проводитися перед призначенням на цю посаду.
