Нормандська пастка. Як її уникнути?
Росія поставила перед Україною нову, вже третю, вимогу (крім письмової згоди на "формулу Штайнмаєра" і розведення військ) – як передумову для проведення зустрічі в "Нормандському форматі". Тепер Росія вимагає від України ще й попереднього узгодження підсумкового документу.
Це – приниження. І це – пастка для України.
Приниження – тому що агресор, який приніс нам горе і смерть, який захопив наших людей і наші території, який брутально порушив міжнародне право і вчинив злочин, замість покаяння і відповідальності за скоєне ще й дозволяє собі висувати якісь вимоги. Приниження тим огидніше, що Німеччина, Франція та інші західні держави покірно всі ті вимоги агресора сприймають. І ще й тиснуть на Україну, аби швидше їх виконувала.
Пастка – тому що за такої егоїстично-імпотентної позиції західних партнерів, ніякого нового мирного плану, крім знову капітулянтського "Мінську-3", агресор не запропонує і не узгодить.
Що я порадив би робити Зеленському? Три позиції.
Перше – припинити публічними заявами і тим більше практичними діями прискорювати проведення "Нормандського саміту". Безрезультатний саміт, для телевізійного сюжету лише – Україні не потрібен. А саміт за нинішніх несприятливих умов, коли нас з усіх боків намагаються затиснути й дотиснути – тим більше не потрібен.
Друге – публічно й категорично заявити, щоб почули і Путін, і Меркель з Макроном, і Трамп: Україна виконає, зціпивши зуби, дві дотепер узгоджені вимоги, але жодної нової третьої, четвертої чи п'ятої вимог Кремля більше не сприйме і виконувати не буде. Щоб усім було ясно: якщо "Нормандська зустріч" відкладається, чи зривається, то це виключно з вини Росії – тож і тиснуть нехай на Росію, щоби нових вимог-хотєлок не висувала.
Третє – якщо попередній крок не дасть результату, тоді запропонований Путіним-Меркель-Макроном нам на узгодження проект підсумкового документу Зеленський має ОБОВ'ЯЗКОВО ОДРАЗУ ОПРИЛЮДНИТИ – для широкого обговорення у суспільстві і в парламенті. Щоб потім не було ні "Мінську-3", ні інших подібних зрад/капітуляцій.
Підсумок. Приниження і пастки ще можна уникнути. Для цього кулуарну/закриту дипломатію, у якій Україна дотепер частіше програвала, – Зеленському треба замінити на дипломатію відкриту/публічну. Стадіон – так стадіон, публічність – так публічність. Публічність підготовки саміту змусить західних партнерів поводитися більш стримано, виважено і менш цинічно. Публічне обговорення документу в нашій країні дасть змогу і самому Зеленському твердо відчути прийнятні для українців "червоні лінії", а саме – на які позиції він може в Парижі погоджуватися, а на які – категорично ні й чому саме. Тоді й лише тоді саміт має сенс і зможе завершитися не приниженням і пасткою, а стійким миром і успіхом. Якщо для досягнення цієї мети саміт доведеться відкласти, перенести на місяць, квартал, чи на рік – не проблема. Головне – результат.
