Пів року тому, 1 квітня 2019-го в Росії набув чинності закон «Про неповагу до влади». Застосовувати його на практиці тамтешня влада фактично почала за добу до цього: ще 31 березня Роскомнагляд і ФСБ почали обдзвонювати ярославські ЗМІ, вимагаючи від них видалити фотографії графіті «Путін – *****», нанесеного кимось на будівлю обласного МВС.
Із тих пір у Росії було заведено 45 справ за новою статтею адміністративного кодексу, а обвинуваченим в її порушенні були виписані штрафи майже на 900 тисяч рублів (у перерахунку це 334 389 гривень, – ред.)
П’ятим в історії Росії фігурантом адміністративної справи за статтею про «неповагу до влади» став мешканець Смоленська Сергій Командиров. Він же був першим, хто поплатився за використання в інтернеті картинки зі словосполученням «Путін – *****», кричалки, що стала популярною в Україні після перемоги Майдану і початку агресії Росії на сході України. Самому автору публікації його дія обійшлася в 30 тисяч рублів штрафу (це понад 11 тисяч гривень у перерахунку, – ред.). Кілька тижнів тому Сергій Командиров разом із іншими вісьмома оштрафованими на таку ж суму за «неповагу до влади» подали скарги до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі.
Незважаючи на появу пів року тому нової статті в КпАП, яка карає за подібні слова на адресу представників російської влади, постів із нецензурними словами на їхню адресу після набуття чинності закону не поменшало. Користувачі соцмереж навіть запустили флешмоб, у рамках якого почали умисно «ображати владу», але застосовується ця стаття поки дуже вибірково.
«Каталізатором стали події в Україні»
Сергій Командиров, розповідаючи Радіо Свобода свою історію, змалював свої емоції, коли до нього прийшли:
Зараз в інтернеті можуть всіх і за все засудитиСергій Командиров
– Я просто був на роботі, варив каву (я бариста), телефонує дільничний, каже, так і так, потрібно написати пояснення. Я чомусь відразу подумав, що це 282-га (стаття кримінального кодексу «Збудження ненависті», за якою часто порушують кримінальні справи проти опозиціонерів, – ред.), хоча вони зателефонували, а не прийшли додому з обшуком, як зазвичай буває в такому випадку. Емоції? Коли ми прийшли з дільничним до відділку, сіли, стали папірці якісь заповнювати, я дивлюся – у нього листок, а на ньому написано «стаття 282 КК РФ». У мене в цей момент руки, звичайно, трохи затремтіли, я осяг такого собі «російського дзену». Було трохи страшнувато, але я був до цього готовий. Якби я не був готовий, я б тоді взагалі в інтернеті нічого не писав. Зараз в інтернеті можуть всіх і за все засудити.
– За який саме пост вас вирішили покарати?
– Є така група [в соціальній мережі «ВКонтакте»] «Вимагаємо відповідей – Смоленськ», вона діє вже два роки. Там був пост про неповагу до влади, і я залишив під ним коментар із картинкою Путіна. Путін у такій собі «сонцесяйній» обробці, і напис: «Знає кожен громадянин, хто ***** номер один». Я ще тоді подумав: ну, якщо і це наших «ешників» (співробітники Центру з протидії екстремізму МВС Росії, – ред.), які мене особливо «люблять», не спровокує... Але вони все-таки «підгоріли» і вирішили порушити адміністративну справу.
– Путін на цій картинці намальований на тлі кольорів українського прапора, початково це українська картинка.
– Так, це пішло з України, я саме наприкінці 2013 року в цій темі і почав «варитися». Саме тоді у мене вперше і почало розвиватися критичне мислення, я став активно пізнавати, що таке інформаційна війна, і стежити за цими подіями. Путін анексував Крим, ввів війська і так далі.
– Як ви ставитеся до політики Путіна щодо України?
Загинуло багато українців, східна Україна не знищена, але підірване життя десятків тисяч людей. Це жахливо, я виступаю проти цього, і це одна з головних причин, чому я не підтримую Путіна
– Це анексія, це прихована війна, вірніше, навіть не «прихована», вона то є, то її «нема», така собі «війна Шредінгера». Путінська політика щодо України – це війна. Скільки вже минуло? 5 років? Загинуло багато українців, східна Україна не знищена, але підірване життя десятків тисяч людей. Це жахливо, я виступаю проти цього, і це одна з головних причин, чому я не підтримую Путіна. Я все своє життя не особливо це усвідомлював, але чому взагалі навіть його портрети вішають у кабінетах? Моє дитинство йде, потім настає середній вік, Путін каже «буде краще», але за фактом нічого не відбувається. Все це якось підсвідомо у мене в голові формувалося, але каталізатором стали події в Україні.
– Уже після того, як на вас склали протокол за «неповагу до влади», ви ще раз опублікували цю картинку у себе на сторінці мережі «ВКонтакте». Навіщо?
– В інформаційних цілях, щоб люди бачили, що це взагалі за картинка. Чому ні? Заодно подивимося, чи не проб’ється чергове дно: чи не буде ще одного протоколу за новину про перший протокол.
Розповів Радіо Свобода Сергій Командиров наприкінці травня, коли проти нього порушили справу. Кілька тижнів тому разом із іншими вісьмома оштрафованими, як і він, за «неповагу до влади», Командиров подав скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі.
Кого ж найбільше «не поважають» росіяни? В якому регіоні Росії за новою статтею було заведено найбільше адміністративних справ за ці пів року? І головне, чи допоміг новий закон знизити потік негативних коментарів на адресу представників влади?
Підсумки піврічного застосування норми, що встигла породити кілька евфемізмів, які вже стали мемами (наприклад, невинне слово «казковий» через цей закон фактично стало у загальновживаній мові лайкою) цього тижня підводить у своїй доповіді правозахисна асоціація «Агора». Її юристи допомагають багатьом звинуваченим за відповідними частинами статті 20.1 адміністративного кодексу Росії. Автор доповіді, адвокат Станіслав Селезньов, розповів Радіо Свобода, що останнім часом за «неповагу до влади» стали карати рідше – і пояснив чому.
– На даний момент нам було відомо про 45 справ. Динаміка на сьогоднішній день така: кількість цих справ після середини літа, починаючи з липня, почала неухильно знижуватися. Пов’язано це, я переконаний, із дуже широким суспільним резонансом довкола цих справ. Резонанс, у свою чергу, пов’язаний із тим, що закон впливає абсолютно на всіх, хто в той чи інший спосіб висловлюється в інтернеті на будь-яку тему, крім своїх сімейних питань. Нам навіть відома справа за висловлювання в групі в месенджері Viber. Застосування цього закону не обмежене виключно коментарями в публічних групах «ВКонтакте», але на сьогоднішній день ми бачимо, що застосування цієї статті в значній мірі сповільнилося.
– «Неповагу до влади» вишукують саме в інтернеті, чи ж є справи, які були заведені після якихось графіті, написів, що називається в офлайні?
– У диспозиції цієї статті міститься згадка про «мережу інтернет та інші електронні зв’язки». […] Публікація в офлайні, тобто розміщення напису на листівці, на паркані або ще десь може спричинити виникнення переслідування за іншими статтями, починаючи від покарання за просте хуліганство за частиною 1 тієї ж самої статті 20.1 адміністративного кодексу і закінчуючи найсуворішою статтею – порушуються справи про вандалізм за графіті за 214-ю статтею КК, порушуються справи за 280-й статтею КК Росії («Публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності», – ред.), якщо мова йде про якісь висловлювання, спрямовані на збудження ненависті і ворожнечі.
– Кого найбільше не поважають росіяни?
– Як показує практика, 56% справ заведено через висловлювання про президента, з 23 відомих штрафів, які вступили в законну силу, 78 відсотків, тобто 18 висловлювань, були також про президента РФ Володимира Путіна.
[…]
– Сама стаття має на увазі можливість покарання за неповагу до суспільства, а не до якихось конкретних представників влади або до влади як такої?
– Диспозиція статті максимально розмита, і це показує практика її застосування. Громадяни можуть бути покарані за висловлювання практично про що завгодно!
– Де за статистикою в Росії найбільше не поважають владу та її представників? Чи є кореляція цієї статистики з протестними акціями в російських регіонах, із чимось іще?
– На сьогоднішній день регіон, який найбільш не поважає владу, це, звичайно, Архангельська область, де нам відомо про сім справ, порушених за неповагу до влади. Тут є абсолютно прямий зв’язок, на нашу думку, з такими подіями.
[…]
– Які справи за цією статтею запам’яталися вам найбільше своєю абсурдністю і якимись іще особливостями?
– Звичайно, лідирують дві справи в Брянську, де суди вказали, що танець поряд із пам’ятником на Кургані Безсмертя є проявом неповаги до суспільства. У першому випадку справа була заведена відносно дівчини, яка танцювала, у другому – щодо хлопця, який стрибав через скакалку на її підтримку. Відносно нього також було розпочате переслідування, але до суду справа так і не дійшла, була припинена.
Дуже запам’яталися ті 15 справ, в рамках яких суди ухилилися від будь-якого дослідження лінгвістичного висловлювання, це практично третина. І запам’яталися, звичайно, справи, порушені в Котласі Архангельської області у зв’язку із заявами від однієї і тієї ж людини. У «ВКонтакте» є група «Помор’я – не смітник». До цієї групи входять як люди, що підтримують екологічних активістів, так і люди, які дотримуються проурядової позиції. Мало того що вони її дотримуються, вони ще й активно відстежують негативні коментарі і надсилають заяви з вимогою про порушення справ.
У нашій доповіді зазначено, що насправді кожна четверта справа про неповагу до влади порушена на підставі чиєїсь заяви, тобто доносу від пильного громадянина. Ще звернула на себе увагу одна справа в Самарі: там була порушена адміністративна справа за заявою віцегубернатора щодо громадянина, який розмістив «ВКонтакте» зображення президента Володимира Путіна, що супроводжується зображенням форми СС. Цікавий момент у тому, що віцегубернатор, він же колишній керівник Управління ФСБ у Самарській області, вимагав притягнути цього самого громадянина до відповідальності за неповагу до влади цим зображенням. Але неповаги до влади поліція не побачила і порушила справу за публікацію забороненої нацистської символіки. На даний момент, наскільки я знаю, ця постанова оскаржується в Самарському обласному суді.
[…]
– Прихильники введення статті за неповагу до влади любили і люблять наводити як аргумент закордонний досвід, мовляв, покарання за образу чиновників і перших осіб держави є і там. Чи так це насправді?
– Дивлячись, який досвід нас цікавить. Чи цікавить нас досвід передових демократичних країн, чи ж нас цікавить досвід якихось авторитарних держав? В Європі вже склалася практика притягнення до відповідальності за висловлювання на адресу представників влади. Оцінка однозначна – представники влади, керівники держави, президенти, монархи, вищі державні чиновники в будь-якому випадку повинні бути вкрай терпимі до критики їхньої політичної діяльності, в якій би, можливо, навіть образливій формі вона не була висловлена.
Це абсолютно нормально для держави, в якій не одна-єдина правляча партія, в якій можливі політичні висловлювання на будь-яку тему. Критика вищих державних органів і осіб у цих країнах можлива найчастіше в серйознішій і жорсткішій формі, ніж критика громадянами один одного, і це нормально. Це практика, усталена в європейських країнах.
Звичайно, прихильники цього закону посилаються на те, що є покарання набагато жорсткіші. Наприклад, в тій же самій Німеччині існує кримінальне покарання за образу президента республіки, але застосовується воно тільки за наявності, по-перше, заяви президента, а по-друге, за фактом воно в принципі не застосовується. В Іспанії, в Туреччині є покарання за висловлювання проти вищого політичного керівництва країни, але коли такі покарання застосовує влада, громадяни згодом звертаються зі скаргами до Європейського суду з прав людини, і ЄСПЛ в більшості таких випадків визнає порушення права громадян на свободу висловлювання.
– А що з росіянами? Росіяни намагаються оскаржити покарання за цією статтею в ЄСПЛ?
– У нашій практиці дев’ять постанов за «неповагу до влади», які набув чинності, які нам не вдалося скасувати в першій або в другій інстанції. За всіма дев’ятьма цими постановами спрямовані вже скарги в ЄСПЛ до Страсбурга.
