Доступність посилання

ТОП новини

Гніздовище фінансових шахрайств. Лев Парнас і південь Флориди


Лев Парнас
Лев Парнас

Todd Prince

Брокерські компанії, що заполонили Бока-Ратон, заможне прибережне місто у Флориді, стали настільки сумнозвісними через їхні шахрайства, що район, де вони розташовувалися, назвали «червивою милею». Ця місцевість на півдні Флориди стала домом для багатьох шахрайських схем із дешевими й ненадійними «копійчаними акціями» чи фінансових пірамід. Саме туди Лев Парнас, виходець із України, обвинувачений у відмиванні через підставні компанії у США грошей із-за кордону для політиків і політичних кампаній і дотично причетний до справи з імпічментом президента США Дональда Трампа, вирішив перевести куплену ним брокерську компанію. Саме цю напівфіктивну фірмочку він практично за ніч перетворив на компанію вартістю в 600 мільйонів доларів завдяки фінансовому інжинірингу й рекламі. Та вона скоро луснула.

Наприкінці 2000-х років євреї-емігранти з колишнього СРСР зібралися в нью-йоркському районі Брайтон-Біч, де компактно живуть колишні радянські євреї й інші російськомовні емігранти, щоб урочисто запалити 27-метрову менору на початку свята хануки.

Захід, на якому також безплатно пригощали традиційними єврейськими стравами, профінансували двоє чоловіків, які, як написало тоді видання The Jewish Press, «втілили американську мрію» і хотіли послужити громаді.

Лев Парнас і його бізнесовий партнер Роберт Ґрінберґ, як і багато інших радянських емігрантів, поселилися в Брукліні, частині Нью-Йорка, що охоплює і Брайтон-Біч. Тепер вони були власниками брокерсько-дилерської контори на півдні Флориди, яка торгувала акціями, включно з «копійчаними», і займалася ризикованими інвестиціями, які нерідко доводять до тюрми.

Газета The Jewish Press назвала двох фінансистів «успішними більше, ніж у їхніх найсміливіших мріях».

Історію Лева Парнаса, який народився в Одесі, але ще дитиною був вивезений батьками до США, зараз детально з’ясовують правоохоронці. 9 листопада його затримали разом із його нинішнім партнером Ігорем Фруманом, теж радянським емігрантом родом із Білорусі.

Їх обвинуватили у відмиванні через підставну компанію у США грошей із-за кордону на користь політиків і політичних кампаній із порушенням американського законодавства.

І Парнас, і Фруман не визнали себе винними.

47-річний Лев Парнас є також важливою фігурою в розслідуванні в Палаті представників Конгресу США у справі імпічменту президента Дональда Трампа, якого звинувачують у тискові на президента України Володимира Зеленського, щоб домогтися розслідування діяльності в Україні його політичного суперника.

Деталі діяльності Парнаса за останні два десятиліття, які нині починають з’ясовувати, свідчать, що підприємець проводив значну частину часу на півдні Флориди. А там уже десятиліттями пишним квітом квітне фінансове шахрайство – таке, як фінансові піраміди чи шахрайські схеми з «копійчаними акціями».

Парнас працював у двох із численних брокерських компаній на півдні Флориди, які закрили за шахрайства, перш ніж купив собі свою власну. Пізніше за фінансові шахрайства арештують принаймні двох колишніх працівників його компанії, включно з його другом дитинства, і одного з її колишніх директорів.

Парнас теж привернув увагу регуляторів ринку, коли з’ясувалося, що він вдався до методів фінансового інжинірингу і закидав усіх пресрелізами зі своєю рекламою, щоб перетворити мертву, як здавалося, фірмочку для торгівлі «копійчаними акціями» на компанію вартістю майже в 600 мільйонів доларів практично за ніч – та скоро вона луснула.

Після того Парнас намагався нажитися на безлічі інших шахрайських схем, поширених у регіоні, пропонуючи свої послуги як захисника від шахрайств.

«Літуни»

Парнас і Ґрінберґ домовилися 1998 року купити брокерську фірму з міста Орландо у Флориді Program Trading Corp. через їхню компанію Aaron Investment Group. Вони перевели її в місто Бока-Ратон, яке презирливо називали «червивою милею» чи «червивим рядом» через те, що там поруч одна з одною розмістилося безліч брокерських фірм, які торгували сумнівними «копійчаними акціями».

Обом тоді ще не було й 30 років, але вони вже мали бурхливі кар’єри брокерів, міняючи працедавців одне за одним.

Парнас менш як за 4,5 роки до купівлі фірми Program Trading попрацював у восьми брокерських компаніях, у жодній не затримавшись більш ніж на рік, свідчать реєстраційні дані Регуляторного органу фінансової галузі США (FINRA).

Однією з них була фірма Euro-Atlantic Securities, до якої він прийшов наприкінці 1996 року. Як писала південнофлоридська газета Sun Sentinel, цю фірму з Бока-Ратону нібито контролювала організована злочинність. Вона опинилася в центрі скандалу з махінацією з «копійчаними акціями» на суму в 40 мільйонів доларів, яку здійснювали з січня 1996 року до квітня 1997-го. Федеральні прокурори звинуватили в цій справі 12 осіб. Парнаса тоді не звинуватили, і він залишив фірму в квітні 1997-го незадовго до того, як FINRA закрив її.

Ґрінберґ так само кидався з одного місця в інше, пропрацювавши протягом трохи більш ніж 6,5 років в 11 брокерських фірмах, перш ніж разом із Парнасом купив компанію Program Trading.

Марі Адамз, фінансова радниця з Бока-Ратону, яка закликає своїх клієнтів перевіряти історію роботи брокерів, каже, що такі часті зміни місця роботи мали б стати «червоними прапорцями».

«Жмуток із Боки»

Бока-Ратон на час, коли там з’явилися Парнас і Ґрінберґ, уже мав репутацію прихистку для неперебірливих у методах бізнесменів і брокерських контор, які називали «бойлерними» через їхні тактики продаж із застосуванням на клієнтів великого тиску.

На початку 1990-х років Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) протягом одного року почала розслідувати діяльність шести корпорацій із Бока-Ратону і закрила сьому за фінансову піраміду, писав щоденник New York Times 1992 року.

Компанії, які не мали за собою нічого, видавали пресрелізи з гучними обіцянками або наймали рекламників-пропагандистів.

Неперебірливі в методах брокери кидалися до телефонів, впарюючи дрібним інвесторам, зокрема пенсіонерам, яскравими словами історії нібито успіху своїх компаній – які насправді були дуже сумнівними.

Коли ціна їхніх акцій зростала, ті, хто знав внутрішню ситуацію, міг вчасно продати їх і отримати прибуток, перш ніж такі компанії опинялися на межі краху, а їхні акції прогорали. Ця практика була відома як «надми і скинь».

Регуляторні органи називали брокерів, які надимали ці порожні компанії, й інші ризиковані інвестиції «жмутком із Боки», писав щоденник New York Times.

Відтоді, схоже, ситуація змінилася мало. Вже після 2017 року суди засудили кілька осіб із Бока-Ратону за шахрайства з цінними паперами й інвестиціями.

В одному з найбільших таких процесів юрист із Бока-Ратону Джеймз Шнайдер був засуджений минулого року у справі, що стосувалася створення 20 номінальних компаній за час із 2008 до 2015 року. Ціна акцій цих фіктивних компаній надималася, після чого їх вигідно продавали інвесторам.

У цій же справі засудили ще 11 осіб. Серед них був і Іян Касс, який раніше працював у фірмі Program Trading під керівництвом Парнаса.

А минулого місяця до 25 років позбавлення волі засудили Роберта Шапіро, колишнього директора заснованої в Бока-Ратоні групи Woodbridge Group of Companies, за створення схеми фінансової піраміди з нерухомістю на суму в 1,3 мільярда доларів.

«Новий день – і нова фінансова піраміда в Бока-Ратоні», – написала фінансова радниця Адамз у статті про розслідування справи фірми Woodbridge на сайті своєї компанії в січні 2018 року.

За її словами, шахраїв приваблюють до Бока-Ратону його заможні мешканці, багато з яких пенсіонери, і низькі податки й «сильні закони про захист активів» у штаті Флорида: суди там не можуть легко арештувати активи осіб, засуджених за шахрайство, наприклад, їхні будинки.

Ось така була ситуація в Бока-Ратоні, коли Парнас і Ґрінберґ перенесли туди свою компанію Program Trading.

Російські спортсмени

Роберт Реннекер, який заснував брокерську фірму Program Trading 1995 року, розповів Радіо Свобода, що продав її, бо вона була не дуже прибутковою, а конкуренція була сильною.

За його словами, це була компанія з чистим іменем і доброю інфраструктурою, але вона не мала конкурентних переваг над іншими фірмами і не знайшла своєї цільової ніші. Парнас і Ґрінберґ заплатили йому близько 1 мільйона доларів, каже Реннекер. Частина цих коштів надійшла їм від спонсорів.

Але нові власники не стали займатися традиційним брокерським бізнесом – створенням ринку для інвесторів для торгівлі цінними паперами за комісійні, пригадують Реннекер та інші працівники.

Обидва були, схоже, більш зацікавлені в інвестиційних оборудках, і власна брокерська компанія збільшувала довіру до них. А саме така діяльність, каже Реннекер, може принести великі прибутки.

Така невелика брокерська фірма, як Парнасова, могла пропонувати фінансування молодим компаніям, що пробивалися на ринок, в обмін на їхні акції, а потім рекламувати ці акції своїм клієнтам, каже Джеймз Ейнджел, професор Школи бізнесу імені МакДоно Джорджтаунського університету у США.

Колишні працівники фірми Program Trading розповіли, що серед інвестиційних клієнтів Парнаса і Ґрінберґа були російські спортсмени, зокрема й колишні, які жили у США.

Як каже Реннекер, Парнас був «агресивним торговцем», який купив членство у приватному клубі Бока-Ратону, щоб улещувати місцевих багатіїв у сподіванні привабити нових клієнтів.

Парнас і Ґрінберґ отримали частину свого стартового капіталу від Ніла Толара, який був співзасновником фірми високих технологій Sawtek із Флориди. Цю фірму пізніше купила інша за 1,3 мільярда доларів. Толар помер раніше цього року у віці 77 років, із його родиною не вдалося сконтактувати, щоб отримати коментар.

Толар був однією з чотирьох осіб, зареєстрованих як директори чи інші посадовці компанії Aaron Investment, разом із Парнасом, Хрінберґом і Мітчеллом Рейсманом, свідчать реєстраційні документи штату Флорида. Рейсман був також зареєстрований як посадовець у компанії Program Trading.

Арешти

2010 року Рейсмана засудили до 51 місяця позбавлення волі за інвестиційне шахрайство. Він був одним із групи, яка виманювала гроші інвесторів для компанії B.I.M. Mining Corp., про яку він та інші твердили, ніби вона має ліцензії на значні права видобування золота і копалин.

Стівен (Степан) Койфман, який працював у фірмі Program Trading двічі, у 1999–2000-му і в 2002–2003 роках, був 2013 року арештований разом із Майклом (Михайлом) Ваксом, – якого газета Wall Street Journal 1999 року назвала «російським гангстером», – у зв’язку зі схемою «надми і скинь».

У проміжку між цими двома роботами в Парнаса Койфман працював у двох інших брокерських конторах у Бока-Ратоні, які потім закрили за шахрайства.

Койфман і Парнас були друзями дитинства, мовиться в рапорті поліції Бока-Ратону 2010 року, який був поданий після сварки між ними.

Брокерські втрати

Ґрінберґ розповів Радіо Свобода, що фірма Program Trading заробляла добрі гроші «і ще трохи».

Але він і Парнас купили її якраз у той час, коли бум на американському ринку акцій, викликаний спекуляціями навколо інтернет-компаній, добіг кінця.

Крім того, 2001 року також принципово змінилися обставини на ринку: зміни біржових котувань зменшилися з відсотків до десятих часток відсотка, і маржа вкоротилася до мінімуму, що підірвало прибутковість брокерських компаній.

Фірма Program Trading 2002 року зазнала втрат у 4,3 мільйона доларів, свідчать її звіти до SEC.

А дані FINRA дають знати, що Парнас і Ґрінберґ закрили фірму в вересні 2003 року. Ейнджел із Джорджтаунського університету каже, що тоді багато власників повиходили з таких брокерських фірм, бо маржі зменшилися і прибутки впали.

На багато років пізніше Парнас на сайті вже нової своєї компанії писав, що він «заснував» брокерську фірму, вочевидь маючи на увазі саме Program Trading, і стверджував, що вона була п’ятою найбільшою на гуртовому ринку акцій у США.

Він також заявляв, що в тій його фірмі працювало понад 200 трейдерів, що вона торгувала акціями понад 4,5 тисяч компаній і вивела на біржу понад тисячу компаній.

Тим часом, за даними FINRA, за всю восьмирічну історію фірми Program Trading у ній у різний час працювали загалом не більше ніж 57 зареєстрованих фахівців, включно з самими Парнасом і Ґрінберґом.

При цьому кілька з них звільнилися ще до того, як Парнас і Ґрінберґ купили цю фірму, інші працювали лише протягом коротких термінів – це означає, що в ній ніколи не працювало більше ніж 20 ринкових фахівців одночасно.

А твердження Парнаса про виведення на біржу «копійчаних акцій» тисячі компаній означало б практично майже по одній на день. «Щось важкувато», – каже Ейнджел, колишній член дорадчого комітету електронної системи торгівлі на позабіржовому ринку OTC Bulletin Board, через яку, зокрема, торгують «копійчаними акціями».

Парнас іще раз на три місяці став брокером у 2009 році, працюючи в компанії Basis Financial у місті Норт-Маямі.

Цю фірму FINRA закрив через кілька років, а її власникові заборонили займатися брокерською діяльністю через численні обмани клієнтів, які інвестували в «копійчані акції».

Edgetech

Парнас також стверджує на своєму сайті, що він вивів на біржу компанію-дистриб’ютор високотехнологічної продукції, яка досягла ринкової капіталізації в 600 мільйонів доларів.

Ця компанія, Edgetech, дійсно досягла цього – на папері і завдяки фінансовій винахідливості, а не зростанню прибутку. І вона скоро луснула.

У квітні 2006 року Парнас домовився з компанією Dariene International – практично «мертвою», але з акціями, які котувалися на біржі, – що вона викупить його тодішню фірму EGTH Inc. в обмін на 52,5 мільйони нових акцій.

Фірма Dariene, яка тоді намагалася виробляти коров’яче молоко без холестерину, мала в ринковому обігу 41 тисячу 784 акції, якими майже ніхто не торгував. Ціни попиту і пропозиції на її акції до угоди з компанією EGTH були в межах 3,50–4,00 долари, що давало їй ринкову вартість у 167 тисяч 136 доларів.

Парнас перейменував Dariene в Edgetech International, випустив іще 5,3 мільйона акцій для тримачів боргових зобов’язань на суму в 53 тисячі доларів, а потім здійснив подрібнення акцій – збільшивши їхнє число до 115 мільйонів, але зменшивши номінальну вартість і залишивши акціонерний капітал незмінним, – свідчать фінансові звіти.

Біржовий символ компанії Dariene, DRNE, змінили на EGIL, і торгівля новими акціями почалася наприкінці травня того року за ціною близько 3 доларів. До липня їхня ціна зросла до 5,03 долара за незначного обсягу операцій, свідчать дані агентства Bloomberg. Вони й дали новоствореній компанії практично без прибутків ринкову вартість майже в 600 мільйонів доларів, із яких майже 400 мільйонів була «вартість» самого Парнаса.

Фірма Edgetech мала ексклюзивні права на продаж мобільного бездротового комп’ютера PocketSurfer, який виробляла канадська компанія DataWind, – але прибутку ще практично не мала.

PocketSurfer, у перекладі щось як «кишеньковий переглядач», був названий так тому, що мав давати можливість переглядати сайти в інтернеті і вміщуватися в кишеню, – мав змагатися за ринок зі смартфонами, які тоді тільки починали з’являтися.

У час поміж червнем 2006 року і березнем 2007-го Парнас видав 48 пресрелізів, вихваляючи потенційний успіх компанії Edgetech, включно з можливими спонсорськими угодами зі спортсменами і голлівудськими зірками, відкриттям офісу в Беверлі-Гіллз і початком продажів у Росії.

Але продажі комп’ютерів PocketSurfer Парнасові не йшли. А в січні 2007 року компанія Apple оголосила, що буде виробляти iPhone – пристрій, що зробив революцію в мобільній телефонії й користуванні інтернетом.

І за перші вісім місяців 2008 року фірма Edgetech відзвітувала про продажі на суму лише 61 тисячу 168 доларів і про чисті втрати на суму в 1,3 мільйона доларів, свідчать звіти. На 2008 рік вона мала в обігу 155 мільйонів акцій – на 40 мільйонів більше, ніж на два роки раніше. Ціна її акцій до кінця 2008 року скотилася до 2 (двох) центів.

Пітер Маррей, який недовго працював у фірмі Edgetech у 2007 році, розповів Радіо Свобода, що його непокоїли історії, які Парнас розганяв про цю компанію.

«Жодна з них навіть не наближалася до правди, за винятком того, що був пристрій, і були «копійчані акції», – сказав він.

За його словами, його змусили повірити, що в Парнаса є фінансовий запас приблизно в 30 мільйонів доларів, який був зароблений на торгівлі «копійчаними акціями» і який він міг використати, щоб вивести компанію Edgetech до зростання.

Дехто з інвесторів звинувачував Парнаса в тому, що той роздмухав ціну акцій цієї компанії завдяки пресрелізам, що виходили хвиля за хвилею.

«Ця компанія – аферисти. Вони розказують чудові історії, але це просто історії. Лев Парнас – колишній біржовий брокер, і він до біса добре знає, що він робить. Якщо можете, виходьте звідти. Вони можуть надмухати своє дитя знову, але там самий дим і блискітки. Так що ви граєте з вогнем!» – заявив анонімний коментатор на інвесторській електронній дошці оголошень Investorhub у січні 2007 року.

Видання BuzzFeed повідомило, що Федеральне бюро розслідувань США в місті Орландо почало 2008 року розглядати справу про можливі маніпуляції з акціями компанії Edgetech, але врешті обвинувачень висувати не стали.

А після того, як компанія Edgetech луснула, Парнас заснував нову фірму Fraud Guarantee. Її співзасновником став Дейвід Коррея – якого теж минулого місяця обвинуватили у схемі відмивання грошей для політиків.

Парнас на сайті цієї компанії заявляв, що створив її з метою захисту «інших інвесторів від втрат через шахрайство» після того, як сам став «жертвою».

«Маямські фінансисти»

Ґрінберґ каже, що після компанії Program Trading їхні з Парнасом шляхи розійшлися.

Останніми роками Ґрінберґ займається інвестиціями в кілька компаній разом із Чарльзом Арнольдом – відомим пропагандистом «копійчаних акцій» із Флориди.

1998 року американський фінансово-інвестиційний тижневик Barron’s виявив інвестиції Арнольда в компанію, пов’язану з Іваною Трамп, першою дружиною нинішнього президента США, з назвою Tel-Com Wireless Cable TV.

Невдовзі після публікації тієї статті Майкл Вакс – той самий, що 2013 року був арештований разом із другом дитинства Парнаса Койфманом за біржове шахрайство – і його брат Борис Вакс відвідали кількох людей, які, на їхню думку, могли бути джерелом інформації.

Як повідомляло видання Barron’s, брати-«росіяни» вимагали відшкодувань будь-яких фінансових втрат, яких через ту статтю міг зазнати Арнольд.

Компанія OTC Markets Research, що спеціалізується на аналізі «копійчаних акцій», написала у своєму звіті минулого року, що Ґрінберґ, Арнольд і ще троє інвесторів із півдня Флориди, названі разом «маямські інвестори», відомі тим, що об’єднуються для роботи з «копійчаними акціями» таким чином, щоб використовувати їх «як свої власні банкомати».

Одна з компаній, із акціями якої вони так працювали, – Life Clips, яка розробляє і виробляє малі відеокамери, конкуренти більш відомим камерам GoPro, а також різноманітні пристрої для таких камер, мобільних телефонів тощо.

Як заявила аналітична фірма у своєму звіті, компанія Life Clips оприлюднювала «неправдиві і обманливі пресрелізи», щоб роздмухати ціну своїх акцій із тим, щоб «маямські фінансисти» могли вигідно скинути ці акції, що були в їхній власності, на ринок.

Виконавчий директор компанії Life Clips Хуей Лонґ, призначений на цю посаду в лютому 2017 року, вже в листопаді того року подав у відставку, заявивши, що не може керувати компанією в інтересах усіх акціонерів і що йому вже кілька місяців не платили зарплати.

«На жаль, тримачі конвертованих векселів із Маямі продовжують посилювати свій контроль над компанією. В результаті я більше не можу спокійно керувати компанією чи засвідчувати від її імені документи для SEC», – мовилося в його заяві.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG