ЛЬВІВ – Особистий архів відомого українського оперного співака Михайла Голинського (1890-1973 роки) родина митця передала музею Соломії Крушельницької у Львові. Ці документи показують творчий і життєвий шлях Михайла Голинського, який виступав на сценах Львова, Варшави, Берліна, Одеси, Харкова, Києва. Він відмовився від контракту з Берлінським оперним театром на користь роботи у Харкові. Йому пощастило, бо його оминула доля родин Антона Крушельницького, Миколи Зерова, яких сталінські каральні органи розстріляли у 1937 році у Сандармосі.
Понад 100 архівних матеріалів передала родина видатного оперного співака Михайла Голинського у музей Соломії Крушельницької. А це багато фотографій різних років життя співака і його дружини – піаністки Галина Краснопери-Голинської, особисті документи, програми виступів.
Є і закордонний паспорт громадянина Польщі Михайла Голинського, з яким він виїжджав зі Львова у США, а потім до Канади.
За паспортом можна відстежити, які кордони перетинав Голинський, які відмітки робили на різних кордонах.
А ще серед документів військовий квиток Михайла Голинського, адже він воював у лавах австрійської армії, Української Галицької армії.
Родина Голинського з Канади: архів має бути у Львові
Цей особистий архів зберігався у родички Михайла Голинського – львівської піаністки Оксани Величко.
Вибився у культурне мистецьке світове середовищеОксана Величко
«Родина Голинського з Канади дуже патріотична і вважає, що цей архів має бути в Україні, у Львові, рідному місті Михайла Голинського, де він вчився і співав. Коли покидав Михайло Голинський Львів у 1938 році, то забрав світлини, цінні документи. Все це старанно зберігав. Ці артефакти показують велику особистість українського оперного співака, який вийшов родом із села і вибився у культурне мистецьке світове середовище», – розповіла Оксана Величко Радіо Свобода.
Михайла Голинського називали королем українських тенорів. Він володів унікальним чудовим голосом, широкого діапазону – героїчним тенором.
Хоча до навчання у Львові вважав себе бас-баритоном, але зустріч із львівським професором Чеславом Зарембою змінила його уявлення про свій голос.
Михайло Голинський залишив свої спогади, які видаються в Україні вже втретє.
Він описав свій життєвий шлях, події в Галичині і Радянській Україні, згадав багатьох людей, яких зустрічав у Європі, США, Канаді, Польщі, Україні.
Не залишився в Італії
Михайло Голинський народився у гуцульському селі Вербівці 2 січня 1890 року, хоча довгий час зазначав рік свого народження – 1892. Ріс без батька, але мама доклала всіх зусиль, щоб син міг здобути освіту. Михайло навчався у Станіславові (Івано-Франківськ – ред.), Коломиї.
Перша Світова війна перервала його навчання, він служив в австрійському війську, потім у Українській Галицькій армії. Однак потім продовжив студії у Львові в професора Чеслава Заремби, потім у 1921 році поїхав у Мілан, де вчився в італійського професора співу Едоардо Ґарбіна. Дебютував на сцені Міланського «Ла Скала». Михайла Голинського запрошували залишатись у Мілані. Але він у 1925 році повернувся у Львів.
«Якби він залишився в Італії, то мав би іншу кар’єру, але його патріотизм постійно його провадив в Україну, він багато втрачав, можливо. Професор радив йому залишатися в Італії, але мрією Голинського було вперше виступити на сцені Львівської опери. Він 29 червня 1925 року дебютував в опері «Паяци» італійського композитора Руджеро Леонкавалло. Це був надзвичайно успішний виступ і одразу після цього дебюту артист підписав контракт з Поморською оперою (Польща). Співав в операх «Аїда», «Тоска», «Паяци». Його коронні партії були Йонтек («Галька»), Хозе («Кармен»), Каварадоссі («Тоска»), Радамес («Аїда»). З ними він поїхав на гастролі у Варшаву. Після першого виступу на сцені Варшавської опери дирекція театру підписала з Голинським контракт.
Головним був його патріотичний стриженьДанута Білавич
Далі співак їде на гастролі у Берлін і його голос вражає вже німецьку публіку. Йому і там пропонують контракт. У Берліні його голос почув посол Радянської України Лагодинський, який запропонував йому виступити в Україні. Михайло Голинський погоджується, тому що він хотів співати українською мовою для українського народу, це був той патріотизм, який був присутній у всіх вчинках Михайла Голинського. Він чинив часто непрактично, можливо, нелогічно, з нашої точки зору. Головним був його патріотичний стрижень, праця для рідного народу», – розповідає завідувачка музею Соломії Крушельницької Данута Білавич.
Чотири оперні сезони з 1926 до 1930 років – це було життя і праця Михайла Голинського у Радянській Україні. Він дуже детально описав цей свій період життя у спогадах, як його зустріли в Одесі, Києві у Харкові.
Одеса, Київ, Харків
Михайло Голинський дуже тепло пригадує свою працю в Одесі і цей театр вважав найкращим в Україні. Сюди він привіз свою дружину і маленького сина. З директором Одеської опери в Михайла Голинського були дуже гарні стосунки.
«Між нами від першої зустрічі зав’язалася щира дружба, яка нас єднала весь час мого побуту в Одесі, тобто 100 днів. Я його донині з пошаною згадую і дуже жалію, що він не живе – знищили (Сергій Каргальський убитий у 1938 році у Биківні – ред.)», – пише у спогадах Михайло Голинський.
Директор Одеської опери Сергій Каргальський облаштував дуже добрий побут для родини Голинського. 100 днів в Одесі залишили найкращі спогади в Михайла Голинського.
Чого не сталося у Києві, куди він приїхав із сім’єю 5 січня 1927 року. Але стосунки з директором київського театру Кудриним не склались, в опері панувала нездорова атмосфера. Кудрин неприязно ставився до Михайла Голинського. «Людина, українцям чужа», казав про нього Голинський. Директор театру тричі не допустив української опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба».
У сезон 1927-1928 років Михайло Голинський мав працювати у Берлінському оперному театрі, але відмовився і поїхав у Харківський столичний оперний театр України. Родини у Харків він не взяв, дружина час від часу приїжджала до чоловіка. Харків гарно зустрів Михайла Голинського. Всі його виступи отримали найвищу оцінку. Тут вперше була поставлена опера Анатоля Вахнянина «Купало».
Михайло Голинський товаришував з письменниками Миколою Зеровим і Остапом Вишнею, Павлом Тичиною, родиною Студинських, режисером Лесем Курбасем.
У 1929 році Михайло Голинський у числі українських співаків взяв участь у Москві у так званій зустрічі російської і української культур, де виступали кращі митці обох країн на одній сцені, були присутні радянські партійці на чолі зі Сталіним. Йому після цього запропонували два гостьові виступи в «Большом театрі», але, коли дізнався Голинський, що виступати в операх має лише російською мовою, відмовився від цієї пропозиції.
«Я можу виступати лише українською мовою», сказав тоді Михайло Голинський. І він таки вперше за всю історію театру в Москві заспівав партію Радамеса з «Аїди» українською мовою, але партію Хозе «Кармен» українською вже не виконав, тому що диригент-шовініст, як пише у спогадах Голинський, українську назвав «малоросійською».
Він поставив ультиматумДанута Білавич
«Факт, що він наполягав на тому, щоб виступити українською мовою в Москві. Він поставив ультиматум, що виступатиме українською або ж ні. Він писав уже тоді, його оточували підозрілі люди, кадебісти, які стежили, чинили різний опір. Він вчасно виїхав із Харкова. Харківський театр йому не виплатив гонорар за останній сезон», – говорить Данута Білавич.
На щастя, його не спіткала доля Леся Курбаса, Остапа Вишні, Миколи Зерова, які були знищені радянською владою.
Повернення у Львів
У 1930 році Михайло Голинський повернувся у рідний Львів, який тоді входив до Польщі.
Михайло Голинський виступав із концертами, в оперних виставах у Варшаві, Львові, Поморському театрі. Родина Голинського в Карпатах, у селі Дора, збудувала власну віллу, яку назвала на честь доньки «Мирослава». Він хотів, щоб його діти виростали на рідній землі, серед братів-гуцулів. Жив Михайло Голинський у Дорі до 1938 року. Тоді його запросили на гастролі у США та Канаду. Перший виступ українського тенора був у Нью-Йорку.
«Тенор Михайла Голинського виявив дзвінкий, великий оперний голос. Було видно, що його голос – інструмент великої могутності», – писала газета «Нью Йорк Таймс».
Із 1945 року Михайло Голинський жив у Торонто зі своєю родиною. Він виступав і займався громадською діяльністю. Співак відійшов у вічний світ у Канаді у 1973 році, де й похований.
«Не судилося батькові спочити на рідній землі України», написав після смерті батька – видатного оперного співака Михайла Голинського – його син.
Читайте ще:
Список розстріляних у Сандармоху українців і вихідців з України
6 грудня минуло 80 років від дня народження письменниці, дисидентки Ірини Калинець
