Зміна влади та майбутнє eHealth
Про необхідність стратегічного підходу до розвитку електронної системи охорони здоров'я в Україні (eHealth) я вже писав багато, як і про проблеми, викликані відсутністю такого підходу. Зараз це питання стратегії eHealth знову стає надзвичайно актуальним, зважаючи на зміну влади та ймовірну зміну керівництва МОЗ.
Обіцянки та зобов'язання
Розробка Національної стратегії eHealth – це не просто примха громадськості, абстрактний успішний міжнародний досвід чи рекомендації міжнародних організацій.
Стратегія електронного здоров'я є 10-річною програмою інновацій, інвестицій та впровадження, що визначає основні цілі електронного здоров'я для України. Тобто, доля eHealth аж ніяк не має залежати від виборів та осіб, що займають вищі державні посади.
Розробка стратегії – обіцянка і обов'язок МОЗ.
Так, на зустрічі усіх ключових зацікавлених сторін впровадження eHealth, що відбулася на початку 2018 року і ознаменувала передачу напрацювань від проектного офісу до новоствореного ДП "Електронне здоров'я", стало цілком зрозуміло, що "Найближчими кроками [МОЗ – ред.] стануть визначення нового адміністратора системи та розробка довгострокової стратегії впровадження eHealth в Україні" (джерело).
Відповідно до п. 28 Розпорядження КМУ від 22 серпня 2018 р. N617-р, яким Кабмін затвердив "План заходів з реалізації Концепції розвитку електронного урядування в Україні" чітко визначено єдине першочергове завдання МОЗ (спільно з Державним агентством з питань електронного урядування) на 2018-2019 роки, а саме: "Розробити проект Національної стратегії електронної системи охорони здоров'я". Так, в цьому контексті можна аргументувати, що у МОЗ ще є більше ніж пів року на розробку стратегії. Проте, зазначені в Плані строки тлумачаться як такі, що реалізуються протягом вказаного періоду.
Тобто, враховуючи комплексність цього завдання, МОЗ (зокрема, заступник міністра охорони здоров'я Павло Ковтонюк, відповідальний за напрямок eHealth), має активно працювати над розробкою стратегічного документу протягом усього часу, а не розробити його наспіх за декілька місяців до закінчення дедлайну.
Тим часом, станом на травень 2019, ми не бачили навіть чернетки документу. А питання строків стратегії завжди базується на одному простому принципі – чим раніше буде повний опис, як погоджене розуміння розвитку системи – тим менше проблем виникне.
Зміна влади
Так, найбільш вірогідний сценарій полягає у тому, що керівництво МОЗ зміниться вже до кінця цього року. І зараз Міністерство має ставити перед собою єдину ціль – забезпечити інституційну спроможність наступного складу органу на збереження і розвиток реформи. Проте, розуміння розвитку електронної охорони здоров'я є лише в голові у деяких чиновників. Єдиний вихід – залишити наступникам стратегічний документ, який визначив би їх задання та показав шлях розбудови eHealth на роки.
Важливо розуміти, що електронна охорона здоров'я стосується не лише МОЗу, лікарень та медичних інформаційних систем. eHeatlh – це невід'ємна складова всієї національної системи електронного урядування, де кожна частина є взаємопов'язаною. Відповідно, нове керівництво інших міністерств та відомств має розуміти їх власну взаємодію з eHealth в крос-секторальному контексті. Відсутність чітко прописаної стратегічної взаємодії може породити міжвідомчий хаос.
Вихід є?
Так, вихід є. Якщо відповідальні за напрямок eHeatlh особи в МОЗ зрозуміють вже зараз, до чого може призвести відсутність єдиної стратегії і мобілізують усі власні ресурси, ресурси громадськості та партнерів – стратегія буде розроблена. А реформа, відповідно, не зазнає колапсу після переходу влади.
Будучи членом робочої групи з питання діяльності системи "Електронне здоров'я" в Верховній Раді України, експертом групи "Реформа системи охорони здоров'я" в Реанімаційний Пакет Реформ, я напрацював низку пропозицій щодо розробки проекту Національної стратегії електронної системи охорони здоров'я.
На моє переконання, МОЗ та НСЗУ мають, перш за все, оприлюднити своє бачення розвитку електронного здоров'я. Це не обов'язково має бути затверджений документ, але як мінімум має бути публічна позиція щодо візії. Також МОЗ та НСЗУ мають визначитися та оприлюднити бізнес-моделі роботи з розробниками медичних інформаційних систем, як гарантії стабільності роботи моделі партнерства бізнесу та держави.
При розробці проекту Національної стратегії електронної системи охорони здоров'я необхідно визначитися з термінологією та архітектурою eHeatlh. Треба узгодити нормативно-правові акти по базовим питанням: безпека даних, ідентифікація, аутентифікація, власники даних, відповідальність і гарантії для пацієнта тощо. Звернути увагу на питання підбору та підготовки кадрів та контролю. Оцінити фактори, що створюють ризики та багато іншого, без чого неможливе якісне впровадження функціонуючої електронної системи охорони здоров'я.
Я впевнений, відповідальні в МОЗ вже розуміють необхідність мобілізації ресурсів для розробки єдиної стратегії. Залишилося лише знайти політичну волю.
