Капкан моно-більшості
Моно-більшість дає змогу проводити швидкі ефективні зміни всередині країни. Однак, на зовнішній арені за нинішніх умов – це капкан. Капкан для президента, це точно. І може стати капканом для країни, якщо президент того не усвідомить і не підготується завчасно.
В чому проблема? В тому, що в умовах моно-більшості у Зеленського немає жодного люфту, немає демпфера для стримування тиску з боку зарубіжних партнерів. А зовнішній тиск є уже зараз і надалі він лише посилюватиметься.
Коли тиснули на президента Кравчука, він під тиском підписував угоду про спільну систему протиповітряної оборони країн СНД, яку потім успішно провалювали парламент з Урядом як неконституційну. Коли тиснули на Кучму, він під тиском підписував угоди про тристоронній газовий консорціум чи про співпрацю в рамках Митного союзу, які потім успішно провалювали парламент з Урядом як невигідні для України. Коли тиснули на Порошенка, він під тиском підписував Мінські домовленості, перші й другі, які потім блокувалися парламентом і Урядом як руйнівні для унітарної України...
Зеленський – такого люфту НЕ МАЄ. З вересня місяця йому, фактично, підпорядковане все і вся – парламент, Уряд, силовики, правоохоронці, судді... Зеленський може приймати і реалізовувати будь-які рішення. Парламент з Урядом його підтримають, без зайвих обговорень і сумнівів. От тут і є капкан!
Чому капкан? Тому що спроможність Зеленського реалізовувати будь-які рішення зафіксували і закордоном. А наша країна зараз дуже слабка і дуже вразлива – фінансово, політично, інституційно, соціально... У декого із зарубіжних партнерів виникне (вже виникла) спокуса нав'язати слабкій і вразливій Україні чужу волю, нав'язати президенту України чужі рішення, які можуть суперечити нашим національним інтересам. І в ході тяжких переговорів, коли потужні зарубіжні гравці потужно тиснутимуть, узяти паузу чи прикритися непідконтрольним Урядом або фракційно-розхристаним парламентом Зеленський НЕ МОЖЕ. Бо він може вирішувати все і сам.
Це – іспит, реальна загроза. Яку президент Зеленський, по-перше, має добре усвідомити. А по-друге, він має серйозно, надзвичайно серйозно, готуватися до всіх міжнародних переговорів, має заслуховувати різні позиції (різних людей) і має особисто вникати навіть у дрібні деталі. У яких зазвичай і ховається Диявол.
Макрон, Меркель, Нетаньяху, МВФ, Трамп, Путін... З такими досвідченими зубрами, які мають потужні команди, твердо знають свій інтерес і вміють його жорстко відстоювати, Зеленському достатньо один раз легковажно/непідготовлено дати слово, чи публічну обіцянку щось/якось вирішити – і одразу капкан! Ти пообіцяв – тепер виконуй, адже ти зараз можеш все! І президент може опинитися у капкані, і з ним уся країна. І шляху назад може вже НЕ БУТИ.
Я думаю, що першим таким серйозним іспитом для Зеленського (і для України) стануть уже анонсовані переговори щодо окупованого Донбасу й анексованого Криму. Тиск на переговорах буде шаленим, бажання якомога швидше абияк закрити "українське питання", переважно за рахунок України, дехто з партнерів навіть не приховує. А тому "червоні лінії" до цих стратегічно важливих переговорів мають бути окреслені твердо і завчасно.
