У контексті останніх подій навколорелігійної тематики Радіо Свобода поцікавилося, якої думки щодо єдиної помісної церкви в Україні у Лисичанську, адже це місто – одне з найбільших, які залишилися під контролем України, пройшли війну і є сусідами її продовження за декілька десятків кілометрів.
Місто із населенням понад 100 тисяч осіб розляглося по правий берег Сіверського Дінця, за більш ніж 700 кілометрів від Києва та майже 100 кілометрів він нині окупованого Луганська, обласного центру. Велике промислове місто, що входить до Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації. Заводи, які працювати до початку збройної агресії Росії, нині чи то зруйновані, чи виведені з ладу.
Проте як і у центрі, і на околицях міста чимало церков. Над ними «старший» – отець Мефодій, очільник місцевого церковного округу УПЦ (МП). Під його підпорядкуванням 17 парафій. Як він стверджує – церкви відвідує 8 тисяч вірян.
Серед них дві – найстаріші церкви міста – Свято-Митрофанівський та Свято-Миколаївський храми. В них ми побували.
У Свято-Миколаївському нас зустрічає, назвімо його умовно, «продавець» – людина, що сидить за прилавком церковного магазину. Там можна купити свічки, церковну (і не тільки) літературу, замовити молебень за упокій чи за здоров’я. За цю крамничку відповідає Євген. Він і парафіянин, і прислуговує тут.
– Чули про автокефалію? Що думаєте про це?
– Та я нічого не думаю. Господь там думає. Якщо щось коїться, значить, допускає. Я на цю тему не думаю. На все воля Божа. От лише щоб не бути з католиками, і все.
– Все ж, якщо об’єднаються у єдину церкву, то ви не проти?
– Видно буде, воля Божа на все. Якщо все добровільно буде, без усіх цих, без примусу. Але якщо насильно, то…
Євген не з великим бажанням говорить із нами: чи то соромиться, чи то має якісь застереження.
У храмі, окрім нього, нікого не було. В іншому, Свято-Митрофанівському храмі, нас зустрів отець Ігор, який намагався нам пояснити своє бачення ситуації навколо «розкольництва» у церкві, канонічності і праведності. Але під запис говорити відмовився, адже вважає, що його слова можуть перекрутити й використати у поганому розумінні. Рекомендує поспілкуватися із отцем Мефодієм, який є їхнім керівником, і «з ним ви зможете все обговорити», порекомендував отець Ігор.
Отця Мефодія на місці не зустрічаємо. Проте згодом домовилися поспілкуватися.
«А що це у вас за проект, чому про нас знімаєте? І як оце мені бути одягненим? Буду урочистим», – із підозрою запитав отець Мефодій і пішов одягати свою рясу.
Свято-Миколаївський храм заснований 1895 року. Із старої цегли-піщаника вимурувані стіни, всередині художні зображення пекла і раю, святих і грішних. Щоправда, усе тріщить і потребує реставрації.
«У нас тут поруч падали снаряди. Люди ховалися у церкві, молилися, на колінах стояли. Усім було страшно. За той рік (ідеться про 2014 рік – ред.) священикам довелося пережити багато агресії, негативу. Все це почалося з 2013 року, на початку 2014-го. Була зроблена якась провокація серед народу, серед людей», – згадує початок війни на Донбасі отець Мефодій. Проте хто саме і кого провокував, які настрої – на ці питання священик конкретно не відповів. Лише додав, що на жодні з провокацій вони не пішли.
«У місті Привілля є одна жінка, нещасна жінка, я вважаю. У неї є два сини. Коли це усе відбулося, вона прийшла і плакала. Каже, що «у мене один син воює у військах України, а інший пішов за «ополченням» (контрольовані Росією сили на Донбасі – ред.)», – розповів священик про своїх парафіян.
Ми поступово перейшли до теми єдиної помісної церкви. Одразу ж довелося вислухати лекцію, звідки, в його баченні, взялася церква-мати й хто є канонічним, а хто не є вірним.
«Люди підтримують мою точку зору. Як священика, як їхнього пастиря. У мене є своя точка зору. Я з неї не збираюся сходити. Налаштований так. Дай Боже, аби Господь мене укріпляв на моєму поприщі. Чому? По-перше, мені дуже не подобається, що світська влада лізе у справи релігії. Це ніколи добром не закінчувалося. Церква є в Україні. Вона була і є. Канонічна. Українська православна церква (тобто Московського патріархату – ред.). Вона має такий статус. І томос, про який там зараз заявляють і кричать, намагаються досягнути – його давно дали. Ще у 90-х роках святійшим патріархом Алексієм (мається на увазі рішення архієрейського собору РПЦ під головуванням тодішнього патріарха Алексія II 1990 року, яким УПЦ (МП) була надана широка автономія у складі РПЦ, про що Алексій II видав «благословенну грамоту» – ред.)», – таку точку зору висловив очільник місцевого церковного округу УПЦ (Московського патріархату).
Ми довго шукали у Лисичанську церкви Київського патріархату. Проте жоден із місцевих жителів, у яких ми запитували, не міг згадати, чи є така церква у місті. У світовій павутині є інформація лише про реєстрацію такої релігійної громади. Так що, по суті, Лисичанськ – під повним контролем Московського патріархату. Хоча співвідношення кількості населення міста і числа парафіян (100 тисяч до 8 тисяч) невелике.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
5 ознак втручання Росії у надання томосу для України очима українських науковців
Що означає угода України зі Вселенським патріархатом?
Ми вимагаємо, щоб РПЦ не ховалася в Україні під назвою «українська» – Філарет
Усі православні архієреї в Україні є архієреями Вселенського престолу – архієпископ Йов
У Радіо Свобода також є цікаві новини, які не потрапляють на сайт. Читайте їх у Telegram-каналі.
