Доступність посилання

ТОП новини

Музика і війна. Фестиваль Odesa Classics зібрав світових зірок


Фестиваль Odesa Classics, Україна, червень 2018 року
Фестиваль Odesa Classics, Україна, червень 2018 року

Що може зробити класична музика для країни, яка обороняється від агресії? Чи доречним є проведення такого фестивалю як Odesa Classics зараз в Україні? Як впливає музична класика на людей та імідж країни у світі? Чому в Україні немає радіо і телеканалів класичної музики? Про це у розмові з Ларисою Мудрак, координатором з розвитку фестивалю, президентом компанії «​Win win communication»​.

– Коли я працювала на Радіо Свобода в Мюнхені, у 1992 році, один із керівників корпорації італієць Маріо Корті запитав мене, чи я розуміюся на оперному мистецтві. А я, юна та запальна, відповіла щось на кшталт того, що «без цього в сучасному світі можна прожити». І тоді Корті, з притаманною італійцям емоційністю, схопився за голову й вигукнув: «Хіба ж ти не знаєш, що той, хто не вміє слухати оперу, ніколи не почує Бога!».

Відтоді це моя улюблена фраза, яку я часто дарую тим, кого люблю.

З того часу я читаю про музику, слухаю лекції про класичну музику (доречі, найкращі для мене у «Культурному проекті» Наталі Жеваго), збираю колекцію дисків і стараюся потрапляти на фестивалі класичної музики у США та Європі.

Я й гадки не мала ще кілька років тому, що в Україні може відбуватися щось подібне, аж поки не потрапила разом із FBN-Ukraine (асоціація власників сімейного бізнесу України, де я працюю СоСЕО) на Одеський фестиваль Олексія Ботвінова.

Лариса Мудрак та Олексій Ботвінов
Лариса Мудрак та Олексій Ботвінов

Я два роки не могла повірити своїм очам, бо тут – на фестивалі ті самі «зірки», на яких не дістати квитки у Відні, ті самі «зірки», за якими полюють у Метрополітен-опера, ті самі імена, на які прилітав президент Франції з дружиною до Зальцбурга. Ті самі! Тільки про це мало хто знає!

(Арія і варіація із «Гольдберг-варіацій» Баха у виконанні Олексія Ботвінова і Бурхана Очала)

Просто музика – це універсальна мова, яку розуміють усі. Музику розуміють навіть тоді, коли не чують слів або не розуміють слів. Музика дозволяє вивершуватися людям і країнам.

Музика – це вимір силу духу і сили культури країни. Без знання й відчуття класичної музики ми не зможемо приєднатися до вищого світу сенсів й сутності. Таке неписане правило в Європі.

– Який вплив класична музика справляє на суспільство?

– В епоху фейків, маніпуляцій, постправди, постурядів із найнижчими рейтингами довіри, а може й постлюдей у час штучного інтелекту – музика, і особливо класична музика, «чистить» фізично людину від усього цього інформаційного шлаку й інтернетного сміття й піднімає нас до розуміння головних сенсів.

І, якщо говорити про нас в сьогоднішній Україні, то це лікування травм, завданих насиллям, завданих війною.

У музичних колах кажуть, що без Баха наш мозок зайнятий непотрібними дрібницями, Бетховен ллється на нас із небес, а всередині кожного з нас звучить Моцарт. Але ж це все треба уміти почути!

Музика й музичні генії – це найкраще відображення часу, казав на Радіо Свобода Петро Вайль. Він давав мені на перше прочитання розділи своєї книги «Гений места», і там десь є ця фраза. Писати ж музику найважче, бо це як володіти зв’язком із вищими матеріями.

Ви ж знаєте, що майже всі нобелівські лауреати мали відношення до музики у дитинстві. Фізики грали на скрипці, хіміки – на віолончелі. Великі музиканти переконують нас, що музика «читає» час на 100 або й на 200 років вперед. Але ж треба уміти це почути.

Окрім того, як каже засновник Odesa Classics Олексій Ботвінов: «класика – це модно, престижно, прекрасно і обов’язково в сучасному цивілізованому світі, бо висока музика просвітлює, прохолоджує й гармонізує».

(«Угорський танець» Брамса у виконанні Робі Лактоша, Одеса, 5 червня 2018 року)​

– Чому в Україні немає каналів класичної музики?

Ботвінов переконаний, що наше телебачення вилучило з «меню» класику – призвело до здичавіння суспільства. Й я згодна з ним

– Я й досі від багатьох телевізійників чую, що класична музика – це «неформат». Єдиний, хто не сказав цього й таки трошки допоміг – це Олександр Ткаченко («1+1»). Інші просто зникали із переговорного процесу, а стукати в зачинені двері це «не моє».

Навіть у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, де мені довелося працювати у 2010-2014 роках, ми сперечалися на цю тему й я рада, що вмовили тогочасного гендиректора «Волі» пана Бойка не закривати Mezzo з українських пакетів телепрограм, хоча рейтинги були низькі.

Як можна мати 5 радіоканалів «Шансону» й жодного каналу класики?!

Олексій Ботвінов переконаний, що те, що наше телебачення вилучило з «меню» класику – призвело до здичавіння суспільства. Й я згодна з ним.

Мене обурювало завжди, як можна мати 5 радіоканалів «Шансону» й жодного каналу класики, або наприклад чому немає каналу «Океану Ельзи», або окремого радіоканалу з поезією Ліни Костенко.

Можливо, це все тому, що політики чудово розуміють, що здичавілим, заляканим фейками й постправдою народом легше ж керувати.

– Як класична музика загалом і фестиваль Odesa Classics сприяють просуванню України у світі?

– Олексій Ботвінов – це просто геній сучасного розвитку класичної музики. Тому що він – європейська «зірка», він найкращий виконавець Рахманінова в Європі. Як багато людей знає про це в Україні? А запитайте про нього в Цюріху або у Відні…

Вже цього року один із найголовніших німецькомовних гідів по фестах класичної музики – Creschendo – вніс наш фестиваль до спису кращих 5 фестивалів Східної Європи.

Крім Одеси, там є Варшава, Бухарест, Вільнюс й Будапешт. Тепер лише 4 конкуренти. Це і є наше наближення до Європи.

Президент України Порошенко на відритті Odesa Classics, 1 червня 2018 року
Президент України Порошенко на відритті Odesa Classics, 1 червня 2018 року

​​Цьогорічний фестиваль має багато рекордів. Я, наприклад, не дуже виявилася готовою до цього, а от Олексій все витримав. І це при команді з 5 людей на чолі з виконавчим директором фестивалю Оленою Зазулею.

Якщо провідні світові музиканти приїжджають до країни, то це означає, що цю країну підтримують

Так от: уперше за 4 роки фестиваль триває 10 днів, уперше проведений успішний конкурс молодих піаністів, уперше фестиваль відвідали президент України, міністри та члени уряду.

В уряді першою, до кого ми ще минулого року звернулися за допомогою й консультацією була віце-прем’єр з питань європейської інтеграціі Іванна Климпуш–Цинцадзе. І всі ініціативи в західних країнах по представленню Odesa Classics відбувалися з великим піднесенням. І меценати, і спонсори знаходилися миттєво

Класична музика відкриває двері у вищий світ. Так було завжди й так буде. Посли багатьох країн, з якими мені доводилося спілкуватися, запрошують Олексія Ботвінова з презентацією фестивалю.

Формат фестивалю ще цікавий тим, що дозволяє мультидисциплінарність, тому що тут все діє на стику різних мистецтв – музичного, театрального, образотворчого, візуального, цифрового.

Але я вже намріяла собі, що фестиваль має бути кращим фестивалем у Східній Європі.

– Але чи доречними є такий фестиваль під час війни?

– Так. Бо це теж є захист. Якщо провідні світові музиканти приїжджають до країни, то це означає, що цю країну підтримують. Більше того, ми особливо повинні це робити зараз – під час війни.

Якщо хочете – це моя боротьба проти війни. Це мій захист країни від війни.

Як було сказано цього року на Давоському форумі – «ми стоїмо над прірвою». Ці слова й пошук шляхів та шансів виживання звучать рефреном повсюди. І вже очевидно, що саме культура може стати, чи вже стає, єдиним стрижнем виживання (а не прожирання) нашого життя.

Тим більше, що культура була й залишається єдиним стрижнем ідентифікації.

Odesa Classics – міжнародний музичний фестиваль, який в четвертий раз проходить в Одесі. Із 1 по 10 червня в Одеській опері та на відкритих концертних майданчиках виступають хедлайнери світової скрипкової музики – Максим Венгеров і Робі Лакатош, провідний піаніст Австрії Штефан Владар, найвідоміший бразильсько-швейцарський віолончеліст Антоніо Менезес, швейцарський кларнетист-віртуоз Дiмiтрі Ашкеназі, а також інші музиканти.

  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG