Чи є різниця між "брудними" політиками і "чистими" журналістами?
Прочитав черговий матеріал з результатами "резонансного розслідування". На жаль, він викликав у мене неприємне відчуття відсутності різниці між "брудними" політиками і "чистими" журналістами.
Чому "на жаль"? В матеріалі згадуються мої коментарі чотирирічної давності. В самому тексті фактично використано допис Дмитра Гнапа від 19 квітня, який збігся з початком "хвилі" матеріалів про "нові" плівки депутата-утікача і став основою для десятків подібних статей.
Будь-який політтехнолог може розказати про алгоритм запуску такої "хвилі": береться один або кілька експертів, вони дають коментарі, і потім ці коментарі масово поширюються в ЗМІ у вигляді авторських текстів.
В цих текстах – класичні рецепти маніпулятивної подачі матеріалу з підручників з пропаганди. Наприклад: можна взяти старі, вирвані з контексту коментарі, і подати як сьогоднішні. Для створення ефекту актуальності та важливості можна використати оцінкові фрази на кшталт: "Ви ж не думаєте, що така людина як Артем Біденко стане брехати? Адже сьогодні пан Біденко – поважний урядовець, державний секретар Міністерства інформаційної політики і права рука Юрія Стеця – друга президента".
Фактично читачу дають викривлену ситуацію, ніби коментарі мають відношення до нинішньої ситуації. Хоча коментарі були дані чотири роки тому, коли навіть не існувало Міністерства інформаційної політики.
Можливо, хоч один з цих матеріалів дає протилежну позицію – як основу чесної журналістики? Можливо, "чистий" журналіст дав можливість "поважному урядовцю" озвучити актуальний коментар? Тим більше, я неодноразово і публічно, і навіть цьому конкретному журналісту давав такі коментарі – достатньо взяти їх і додати до матеріалу. Як того вимагають стандарти BBC.
Однак чомусь права на власну думку в мене немає – сотні публікацій виходять без представлення моєї позиції, фактично викривлюючи реальний стан справ. Що це є, як не порушення стандартів журналістики? І навіть якщо цей журналіст зараз візьме і додасть мій коментар – це не змінить ситуацію, маніпуляція масово поширилася і зробила свою справу.
На жаль, такий підхід добре характеризує і саме "розслідування", і методи, за якими проводяться подібні "викриття". Ціну ж платимо ми всі – адже втрачаємо розуміння, яка різниця між "брудними" політиками і "чистими" журналістами.
Якщо журналісти роблять так само, як політики – чому ж ми дивуємося, що довіра до журналістської професії падає до них так само, як до політиків?
