Постулати розколу та єдності України
Останні політичні події змушують ще раз звернути увагу на суть політичного процесу, який відбувається нині, заявивши громадянську позицію.
Створення Святославом Вакарчуком своєї партії "Голос" з точки зору політтехнології виступає як запасний варіант для націонал-патріотів. Тобто Вакарчук хоче бути лідером націонал-патріотів на той випадок, як Порошенко потрапить під слідство і змушений буде завершити свою політичну кар'єру. Так само він хоче відтягнути частину електорату Зеленського.
Але почав Святослав Вакарчук як політик погано і вкрай небезпечно для України.
Основні тези української "Секти-25%" – 1) "ми – еліта, решта – бидло"; 2) "хто не за нас, той за Путіна" – були творчо розвинуті Вакарчуком.
Ось цитата з його виступу: "У часи, коли Росія своїми діями підриває нашу безпеку і створює екзистенційну загрозу ззовні, стара політика ослаблює державу зсередини. Ми мусимо знищити внутрішнього ворога, і стати сильними перед лицем ворога зовнішнього. Саме тому партія "Голос" йде на вибори до Верховної Ради..."
Отже, зараз постулати розмежування в Україні виглядають так:
1. Росія є єкзистенційною загрозою ззовні, а старі політики ослаблюють державу зсередини (потрібно так розуміти – в інтересах Росії).
2. Нові політики (і Вакарчук серед них) мають вести війну зі старими політиками.
3. В Україні є внутрішні вороги (вочевидь серед 75%, бо 25% це ж націонал-патріоти).
4. Щоб перемогти зовнішнього ворога, потрібно спочатку знищити ворога внутрішнього.
Вакарчук діє майже за Леніним – "перетворимо імперіалістичну війну у війну громадянську".
Ці політичні постулати означають політику розколу України. До розкольницьких дій "Секти-25%" прямо і публічно підключився Вакарчук.
Політика розколу України є вкрай небезпечною, бо якраз і діє на боці Росії, оскільки Росія дуже зацікавлена у тому, щоб її війна проти України перетворилася на внутрішню війну всередині самої України. Тому Вакарчук і є публічним агентом політики Росії, який намагається замістити старого її агента – Порошенка.
В ситуації війни Україну потрібно не розколювати, а збирати докупи. І збирати докупи не "скрєпами" типу "армія, мова, віра", а складним процесом загальносуспільного договору, уникаючи розмежувань і протиставлень.
Ще раз для критиків такої громадянської позиції.
1. Не 75% протиставили себе 25%, а саме 25% протиставили себе 75%. Тобто розмежування започаткували 25%.
2. Саме 25% заявили, що вони еліта і за Україну, а 75% – бидло і за Путіна. Тобто 25% не лише відділили себе від 75%, але і заявили про антагоністичне і агресивне несприйняття 75%. Агресія і антагонізм іде від 25%.
3. Немає іншого способу подолати розкол "Секти-25%", ніж викривати його і закликати до єдності через Суспільний Договір. Викриття розколу і заклик до Суспільного Договору аж ніяк не може бути розколом. Тому спроба домовитись іде від 75%.
4. 25% не сприймає процес Суспільного Договору як спосіб комунікації, вони готові діяти лише через домінацію та примус, що і показали законом про мову.
Це і є ситуація розколу України.
Ми не можемо ігнорувати чи заперечувати цей розкол.
Ми, українська громада, маємо подолати цей розкол України. Саме тому, так важливо зрозуміти хибність політичних постулатів "Секти-25%" та політика Вакарчука.
