Амалія Арутюнян
6 серпня 2018 року через тривалу хворобу пішов з життя Ігор Славинський, Народний артист України, актор, театральний режисер та педагог. Цього року йому виповнилося 66 років.
Життєвий шлях
Народився Ігор Славинський у Києві 8 лютого 1952 року. З дитинства він займався в студії художнього слова Будинку піонерів Голосіївського (тоді – Московського) району Києва. Великою пристрастю Славинського була поезія, декламувати вірші його вчила Фаїна Ковалевська, пізніше саме вона готувала Ігоря до вступу в театральний інститут.
Проте Славинський не завжди хотів бути актором і навіть збирався стати лікарем. Але перемогла любов до декламації.
«Декламація – моя давня пристрасть, яка пробудилася змалку… Нещодавно стоїмо з колегами у фойє нашого театру перед вечірнім спектаклем, п'ємо каву. Раптом мене прориває і я починаю читати вірші, під’юджуваний проханнями «А прочитай ще це...». Завівся, як на сцені» – розповідав актор в інтерв’ю тижневику «Демократична Україна» у 2013 році.
Двічі закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого: як актор і як режисер. Навчався у майстерні Народного артиста УРСР Миколи Рушковського. Після закінчення університету почав служити в театрі російської драми імені Лесі Українки. У 1983 році перейшов до Молодого театру. Але за декілька років Ігор Славинський пішов з театру і навіть півроку працював сторожем позавідомчої охорони.
«Я тоді чекав відкриття Театру на Подолі, й коли вийшов указ, прийшов до Віталія Малахова і він мене прийняв. Перше, що я вирішив зробити, – поставити свій перший спектакль до п'ятдесятиліття Висоцького, цілковито за його поезіями» – ділився спогадами Славинський в інтерв’ю тижневику «Демократична Україна» у 2013 році.
Творчість Володимира Висоцького була дуже близька Славинському. За його творами митець поставив спектаклі: «Ну я прийду по ваші душі», «Нерухома тінь від мікрофона», «Іноходець». А далі були численні спектаклі в творчому шляху актора і режисера в Театрі на Подолі. Крім того, Славинський також ставив вистави на сценах інших театрів, грав у театрах і викладав акторську майстерність в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курсі Миколи Рушковського. Зіграв, загалом, близько 50 ролей в серіалах і фільмах.
Згодом Славинський надав перевагу режисерській діяльності: «Нині я шалено захоплений режисурою. Навіть перестав грати у виставах нашого театру, тому що це дві різні професії: актор і режисер. Були в моїй практиці спектаклі, де я це поєднував, тобто грав у власних постановках. Це вимагає чимало сил. Бо треба відключитися від себе як від актора: поставити спектакль. І треба відключити себе як режисера на сцені, коли ти граєш, тому що мусиш бути актором, а не режисирувати навколо себе… Для лицедійства залишається кіно»
Славинський чотири рази ставав лауреатом премії «Київська пектораль», у 2010 році отримав премію імені Амвросія Бучми за кращу режисуру вистав «Мертві душі» і «Люксембурзький сад» в Театрі на Подолі. У 2018 році отримав звання Народного артиста України.
«Пішов з життя чудовий актор та режисер-постановник Київського академічного драматичного театру на Подолі Ігор Славинський. Найщиріші співчуття рідним, друзям Ігоря Миколайовича. Він назавжди залишиться у нашій пам’яті як світла та надзвичайно талановита людина…» – зазначив у своєму Twitter президент України Петро Порошенко.
Також слова співчуття висловив український актор В’ячеслав Довженко на своїй сторінці у Facebook.
«Ігор був щирий в радості, щирий в творчості. Щирий і світлий. Будь-яку складну ситуацію чи конфлікт він вмів негайно розрядити дотепом чи жартом. А про гумор Славинського не розказати, - усі, хто знав, підтвердять, що коло нього завжди посміхалися, сміялися, або котилися від реготу... Говорячи про Ігоря сьогодні в колі колег ми намагалися згадати, а чи бачив хто його сердитим? Не згадали», - розповідає про Славинського Катерина Степанкова, актриса, режисер театру «Сузір'я».
Попрощатися з Ігорем Славинським можна буде 9 серпня в Театрі на Подолі з 10:00 до 12:00.
