Що відчувають одеські прихильники Порошенка

«Я піду з офісу. Але хочу твердо наголосити – я не йду з політики <…> Хочу наголосити, що новий президент буде мати сильну опозицію. Дуже сильну» – із такими словами звернувся Петро Порошенко до українців, коли стали відомі результати екзит-полів. Підрахунок голосів підтвердив цей результат – 73% проти 24%. Але в деяких регіонах розрив іще більший, наприклад, на Одещині 87% проти 11%. Як відчувають себе прихильники президента в Одесі, де рейтинг колишнього лідера «95-го кварталу» сягає 85%? Радіо Свобода поговорило з психологом, художником, політологом і журналістом.

Не здивувався ані результатам першого, ані результатам другого туру президентських виборів одеський поет і психолог, ректор Київського інституту сучасної психології та психотерапії Борис Херсонський. У 2013–2014 роках він підтримав Революцію гідності, а пізніше розірвав зв’язки із культурним життям Росії, де до початку війни видавав книжки і отримував премії. Зараз Херсонський спілкується на «Фейсбуці» здебільшого українською і навіть розповідав своїм читачам, що вчиться писати вірші цією мовою.

​На виборах більшість одеських виборців віддала перевагу ідеалізованому образові президента з серіалу, тоді як реальний президент із його досягненнями й помилками зібрав у собі ненависть населення, каже він.

«Одеса – майже тотально російськомовне місто. В Одесі живе так званий імперський міф. У свідомості городян Одеса пов’язана з Російською імперією і – що важливо – з досвідом Великої Вітчизняної війни – «місто-герой». На цьому й сьогодні базується ідентичність одесита. На жаль. Але реальність така. Я психолог і добре розумію, що треба враховувати не ідеалізацію, а реальність», – каже Херсонський Радіо Свобода.

Виборчу кампанію Петра Порошенка, зокрема гасло «Армія – Мова – Віра», він вважав невдалою. «Чому не стабільність, добробут, справедливість?» – питає він.

Говорячи про майбутні зміни, Херсонський побоюється як реваншу «регіоналів», так і нездатності Володимира Зеленського впоратися із зовнішньою політикою так успішно, як це робив Порошенко.

«Швидких змін я не чекаю, бо попереду ще вибори у Верховну Раду, яка має багато повноважень. Ще більше залежить від команди президента, бо ці люди мають більший досвід у політиці», – розмірковує поет.

Те, що в Одесі давно не проводили відверті проросійські акції, не означає, що тут змінилися настрої, впевнений Артем Филипенко, завідувач відділу досліджень Придунайсько-Чорноморського регіону в місті Одесі Національного інституту стратегічних досліджень. Він був волонтером в АТО, потім служив у Південному регіональному управлінні ДПСУ.

​Іще результат першого туру показав, каже експерт Радіо Свобода, що в Одесі збереглося проросійське ядро – близько 100 тисяч осіб, незмінним також залишилося електоральне ядро Тимошенко. А от більшість виборців Порошенка 2014 року через п’ять років проголосували за Зеленського. На його думку, і тоді, і зараз вони голосували «за поміркованість або менше зло».

«Я не мав ілюзій стосовно того, як будуть голосувати одесити. Всі ці розповіді про Одесу як «лабораторію міжнаціональних відносин», «столицю гумору» і «місто ділових людей»… Навряд чи здібність «крутитися» і щось перепродавати можна назвати «діловими якостями», а ксенофобію і розповідь про те, що «моя національність – одесит», «одесити ніколи не говорили українською», – прикладом поваги до інших національностей», – каже Филипенко.

Він також вважає, що за Зеленського голосували групи одеситів із діаметрально протилежними очікуваннями, отже, хтось обов’язково буде незадоволений, бо очікування занадто високі, аби не перетворилися на розчарування. Свій вибір Филипенко називає раціональним вибором, коли на одній шальці терезів – стратегічні перспективи і міркування, а на іншій – прорахунки і зловживання чинної команди.

«Мене більше турбує, що зараз знову піднімає голову «русский мир», який сприймає перемогу Зеленського як можливість повернути все назад і помститися. Тут я можу зазначити лише одне: якщо хтось захоче повернутися до ситуації 2014 року, можу запевнити, що користуватися зброєю я вмію», – каже прихильник Порошенка, чи, як їх жартома називають, «порохобот».

Одеський художник і директор Національного художнього музею Одеси Олександр Ротйтбурд на цих виборах був довіреною особою Порошенка. Після другого туру він написав як переможцю, так і переможеному відкриті листи. «Порохоботом» Ройтбурд себе не вважає і, говорячи із Радіо Свобода, називає себе прихильником чинного президента.

«Я був здивований цифрами, мені здавалося, що розрив між двома кандидатами буде менший, хоча також настільки ж розгромним. Проте особливого здивування немає. В політичних питаннях одесити у своїй масі – провінційні й інфантильні. Вони рідко намагаються розібратися в причинно-наслідкових зв’язках, а світ часто закінчується на локальній проблематиці. Наприклад, деякі голосували за Зеленського, бо Порошенко зробив ставку на Труханова, а Труханов – представник клану Ангерта. Пояснювати, що картина в українській політиці більш складна, – марно», – каже художник, який також не бачить антагоністичних суперечностей у Труханова із Зеленським.

У 2017–2018 роках, незважаючи на перемогу Ройтбурда в конкурсі, Одеська обласна рада не хотіла призначати його директором музею, і тільки наказ тодішнього голови ОДА Максима Степанова дозволив йому очолити Національний художній музей Одеси. І тоді, і зараз одним із найактивніших супротивників Ройтбурда на цій посаді був Роман Сеник – депутат від «Опозиційного блоку». Його брат Іван Сеник, за інформацією художника, представляв Зеленського в Одесі на президентських виборах, втім, директор музею припускає, що тепер представник може і змінитися.

«Ми поки не знаємо, як довго буде триматися уряд Гройсмана, ми не знаємо, які думки є у пана Зеленського стосовно гуманітарного блоку питань. Я пригадую, як у 2001 році в Сполучених Штатах проходили вибори – Джордж Буш проти Альберта Ґора. Тоді всі говорили, який Буш «ковбой», який він неосвічений і некомпетентний, і так далі. А потім всі здивувалися, що в такого «ковбоя» команда була значно сильніша, аніж в інтелігентного Ґора. Ми поки не знаємо, яка буде команда у Зеленського – його підтримують різні сили, і не зрозуміло, хто і які ресурси отримає», – пригадав художник.

Журналіст Олег Константинов – головний редактор видання «Думская.net». Він не приховує підтримку головнокомандувача і президента Петра Порошенка з самого початку війни. 2 травня 2014 року Константинов зазнав поранення під час сутичок проукраїнських і проросійських активістів, є він і в так званому «списку Бабченка». Деякі «проросійські» одесити називають видання рупором українського мілітаризму – журналісти детально висвітлюють бойові операції й навчання української армії, розповідають про подвиги і трагедії на Донбасі.

Антирейтинг Порошенка журналіст пов’язує перш за все із війною і не дивується результатам виборів. Не те щоб Зеленський мав велику підтримку, стверджує Константинов, – це чинний президент її не має.

«Соціологічні опитування показували високий антирейтинг Порошенка і дуже високий рейтинг Зеленського. Якщо б не з’явився він, то виграла б Юлія Тимошенко, найімовірніше, із дуже схожими результатами. Президенти, які ведуть довгу і затяжну війну, яка супроводжується падінням соціальних показників, саме так і програють. Цього було варто очікувати», – каже Константинов Радіо Свобода. За його оцінками, проти Порошенка виступили і пересічні проросійські одесити, і ті, хто голосував за Тимошенко чи інших кандидатів.

Журналіст не очікує тиску на своє видання. Він каже: малоймовірно, що Зеленський буде використовувати свій рейтинг для узурпації влади. Та й узагалі не нагадує журналістові майбутній президент узурпатора, каже він.