Головних цілей, поставлених на самому початку протестного руху, досягнуто, вважає радник Світлани Тихановської з міжнародних справ Франак Вячорка: президентські вибори в Білорусі практично ніким не визнані, відбулася делегітимізація Лукашенка і легітимізація Тихановської, формат протестних акцій хоч і змінився, але вони не припинилися. Чого домоглися протестувальники за 4,5 місяці і скільки ще протримається режим Лукашенка, Франак Вячорка розповів в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
– Як ви оцінюєте сьогоднішню акцію? Світлана Тихановська місяць тому сказала, що вона має стати наймасштабнішою за останній час. А ми бачимо, що це не так.
– Ми бачимо, що багато чого сталося за останні два місяці, бачимо, що формат акцій змінився. Люди починають самоорганізовуватися у дворах, через це змінився і характер акцій. Народний трибунал – це не тільки суперакція, це не тільки марш, це не тільки тисячі людей в центрі. Це, зокрема запуск «Єдиної книги реєстрації злочинів», це запуск кампанії з визнання ОМОНу і ГУБОПіК терористичними організаціями.
Зараз найважливіше – це зберегти той актив, який є. Сьогодні, напевно, найкращий день, щоб підбити підсумки року, де ми зараз стоїмо, що у нас є, чого нам не вистачає і як можна посилити тиск на режим в найближчі тижні і місяці.
– Давайте з вами і підіб'ємо підсумки року. Де зараз стоїть Білорусь, на якому етапі перебувають протести?
У нас проводиться величезна робота зі звільнення політв'язнів, але, на жаль, жодного політв'язня під тиском поки що не звільнено
– Найголовніші цілі, які стояли від самого початку, – невизнання результатів виборів, делегитімізация Лукашенка, легітимізація Тихановської, нової більшості, – це сталося. Весь цивілізований світ не тиснутиме тепер руки Лукашенку, він втратив і партнерів, і друзів, і джерела фінансування. Європейський банк реконструкції і розвитку, Світовий банк вирішили, що більше ні долара, ні євро не піде до кишені Лукашенка.
Багато країн зустрічають лідерів демократичного руху, Світлану та інших як керівників країни. Зараз найважливіше, що всі ці контакти на міжнародній арені підтримували протест.
Що ж у нас на вулицях? У нас є близько пари сотень дворових ініціатив, ці районні об'єднання, які через телеграм зв'язуються між собою. Сьогодні вони проводять вуличні марші протесту. Вони навіть у різний час їх проводять, тож силовикам дуже важко мобілізувати свої ресурси.
У нас є близько шести підприємств, які продовжують страйки. У нас є «Білоруськалій», де більше сотні робітників продовжують страйкувати, не виходять на роботу. У нас проводиться величезна робота зі звільнення політв'язнів, але, на жаль, жодного політв'язня під тиском поки що не звільнено. Можливо, найближчим часом варто поміркувати, яким чином домогтися поступок, звільнення політв'язнів, які несправедливо сидять.
– Як, за вашими відчуттями, в 2021 році Олександр Лукашенко втримається в кріслі президента? У ніч з 2021-го на 2022 рік буде вітати білоруський народ з Новим роком?
– Не втримається. Гадаю, що він не втримається навіть до серпня. Навіть за умови, що він зберігає владу до весни, потім підхитується трішки режим, знову величезна хвиля вуличних протестів, величезна хвиля перебіжчиків, під тиском ОБСЄ, під тиском міжнародної спільноти він у квітні, у травні найпізніше, у нього не залишиться іншого вибору, як йти на ці поступки або переговори. Гадаю, що це в інтересах усіх, зокрема людей, які перебувають в оточенні Лукашенка, зокрема олігархів, які його фінансують, зокрема Кремля, до якого Лукашенко як не приший кобилі хвіст, абсолютно не потрібен як політик-банкрут.
Тому я гадаю, що зараз вулиця – це одна з частин цього руху, цього повстання. Але це не основна його частина на найближчі місяці. У найближчі місяці це, швидше за все, кабінетна робота, робота з організації переговорів, організації економічного тиску. Чим, власне, ми і займаємося.
– Не можу пригадати санкції. У яких стосунках з Євросоюзом Білорусь входить в 2021-й?
Зараз він [Лукашенко] втратив всіх союзників у Європі
– У Лукашенка ніколи не було такого поганого стану в міжнародній політиці, як тепер. Практично крім Кремля, Москви і Пекіна з великих сильних держав ніхто його не підтримує. Навіть ті посли в Японії та Ізраїлі, які вручили грамоти, потім зробили демарш. Зі Світланою зустрівся посол Ізраїлю в Литві, наприклад.
Тому зараз він [Лукашенко] втратив всіх союзників у Європі. Зрозуміло, що прихід Байдена до влади – це точно не на руку Лукашенку. І він повністю ізольований.
Так, можливо, експорт, торгівля з Євросоюзом – це не основна частка білоруської торгівлі, це близько 20%. Але з іншого боку, це критична частка для цілої групи підприємств, які пов'язані з управлінням справами президента і особисто з Лукашенком. Просто тепер, коли він не буде робити поступок, коли він не буде йти на діалог, ситуація буде ускладнюватися економічно по всій країні.
– Чи вдалося вам налагодити якісь контакти з Кремлем?
Не треба нам допомагати, не треба втручатися, просто не допомагайте Лукашенку
– Саме з людьми в Кремлі – немає. До офісу Тихановської з Кремля не зверталися. Насправді, у нас і не було такої мети. Ми хочемо вирішити цю проблему всередині Білорусі. Ми говорили: не треба нам допомагати, не треба втручатися, просто не допомагайте Лукашенку. І ця стратегія залишається актуальною. Звичайно, були звернення, Світлана зверталася до російського народу, вона висловлювалася про готовність поговорити з Путіним як з будь-яким іншим світовим лідером.
Багато хто говорить, що ключ вирішення проблеми – в Кремлі. Навіть якщо це і так, рішення фінальне все ж буде приймати не Кремль, а білоруський народ. А білоруський народ вже чотири з половиною місяці показує, чого він хоче: вільних виборів, незалежності Білорусі та поваги до себе.
– Політичний радник Тихановської Олександр Добровольський говорив, що намагалися вийти на зв'язок з Кремлем, але не склалося. На Пекін ви намагаєтеся якимось чином вийти?
– Буквально в останній тиждень ми почали напрацьовувати стратегію роботи з Пекіном. Тут дуже важливо акуратно до цього підходити, тому що у Пекіна дещо інші інтереси, ніж у Кремля і Євросоюзу. Якщо для Євросоюзу і для Москви – це питання безпеки, для Пекіна – це питання економічної, фінансової безпеки і торгівлі. Тому що Білорусь за Лукашенка була стратегічним форпостом для Пекіна, парк «Великий камінь» і величезна кількість інвестиційних китайських проєктів зараз, під час політичної кризи, заморожені. І ми бачимо, що деякі інвестиційні проєкти призупинені після 9 серпня. Багато з цих проєктів переведені в Україну, наприклад.
Зараз нам дуже важливо дати Китаю зрозуміти, що демократична трансформація, відхід Лукашенка йому теж вигідний. Білорусь залишиться партнером Китаю, як він був за часів Лукашенка. Не треба боятися політичних змін в Білорусі, Лукашенко заважає всім. І єдина проблема для розвитку торгівлі, співпраці і дружби з Євросоюзом, Пекіном і Москвою – це Лукашенко.
