08.08.08
10 років тому Росія пішла війною проти Грузії. Глобальні й регіональні міжнародні структури виявили свою недієздатність, імпотентність. Захід висловив "глибоку стурбованість" і побоявся навіть назвати війну – війною. Обмежився гігієнічним словосполученням "excessive use of force" – надмірне застосування сили.
То дійсно була війна, і велася вона в усіх трьох сферах: з повітря, з моря і на суходолі. Із застосуванням стратегічної, фронтової і тактичної авіації, бойових кораблів, танків, броньованих машин, артилерії і ракет, спецназу і морської піхоти...
Українська влада? Вона відпочивала, уся, від найвищого політичного рівня, до силовиків і керівників розвідок. І негайно не перервала відпусток. Як голова Комітету з нацбезпеки і оборони, я тоді скликав позачергове екстрене засідання Комітету, і депутати (на відміну від урядовців) тоді кинули відпустки і злетілися на засідання. Заслухали в закритому режимі кого змогли витягти з влади, уточнили завдання, дали рекомендації силовикам і дипломатам як діяти... Так, не ми, депутати, мали ставити завдання, але – більше тоді не було кому. Оскільки жодної іншої дії чи оперативної реакції на війну в той час у державі не було, то до нашого Комітету після екстреного засідання тоді набилося більше сотні журналістів, звідусіль, від Європи до Японії...
Як тоді Росія анексувала в Грузії дві республіки і як усе те проковтнув світ, ми далі бачили. Чи всі після того зробили вірні висновки, хоча б на майбутнє? В Україні, у Європі, в світі? Не зробили. На жаль. І перші мої оцінки й прогнози тодішні справдилися, теж на жаль. Значить, уже новій владній команді доведеться і висновки робити, і діяти відповідально. Зробимо!
Можете згадати ті дні: https://censor.net.ua/news/34465/gritsenko_gruziya_okonchatelno_poteryala_yujnuyu_osetiyu_i_abhaziyu
