Як дослідити спроможність антикорупційних органів – досвід Transparency International Ukraine
Коли українців питають, які проблеми їх турбують найбільше, питання корупції завжди входить в трійку найважливіших. Люди хочуть дізнаватися більше про антикорупційні розслідування, чекають більше вироків за корупцію і більше конфіскованих у корупціонерів коштів. І така потреба не зникає, а лише росте.
Із запитом на боротьбу з корупцією наші громадяни постійно звертаються до влади. І логіка таких вимог цілком зрозуміла – роками їх "годують" обіцянками реальної боротьби з корупцією, і вже понад рік в Україні повноцінно функціонує система антикорупційних органів. То, може, проблема саме в них?
Питання ефективності антикорупційних інституцій – це тема, яка цікавить, здається, усіх. На певних телеканалах регулярно заявляють, що на утримання всіх цих органів держава витрачає шалені гроші, і при цьому результати їхньої роботи є неспівмірними.
Однак всі ці гучні і суто політичні заяви здебільшого не опираються на жодне кваліфіковане дослідження чи реальні дані. Це лише вигідні комусь слова, які не можна вважати доказом, що антикорупційна інфраструктура справді не працює.
І з цього випливає, що настав час в Україні провести цілісний аналіз роботи антикорупційних інституцій. І особливу увагу приділити саме аналізу зовнішніх чинників, які прямо чи опосередковано впливають на ефективність органів.
Насправді ідея такого дослідження з'явилася давно. Про це активно говорили в експертних колах, але до самого комплексного дослідження так і не доходило.
Громадськість цікавили дуже різні запитання. Наскільки загалом антикорупційні органи спроможні виконувати свою діяльність? Які особливості їхньої роботи? Чи вистачає їм ресурсів для виконання покладених на них функцій? І взагалі, чи можемо ми сьогодні сказати, що антикорупційні інституції в Україні є справді незалежними?
Різні відповіді на ці запитання неодноразово озвучували експерти та представники влади, але системно ніхто не оцінював ситуацію. Тож ми в ТІ Україна в якийсь момент зрозуміли, що є потреба у впровадженні комплексного дослідження, яке покаже, що насправді відбувається, і як проблеми, можливо, існують. І провели такий аналіз.
До речі, такий підхід – не новинка. Ще у 1990-х роках глобальний рух Тransparency Іnternational почав розробляти методологію спеціального дослідження – Національної системи доброчесності. Методологія охоплює всю систему державних та недержавних стейкхолдерів ("стовпів"). У випадку, коли всі "стовпи" у Національній системі доброчесності функціонують належним чином, корупція залишається контрольованою. Якщо деякі або всі стовпи "хитаються", ці слабкі місця можуть дозволити корупції процвітати і завдавати шкоди суспільству.
За цей час методологією скористалися багато країн. Ба більше – в деяких країнах такі дослідження вже стали регулярними, і дали можливість оцінити динаміку діяльності органів, залучених до боротьби з корупцією.
Такі дослідження вже провели у Фінляндії, Німеччині, Іспанії, Ірландії, Тунісі, Румуні, Боснії та Герцеговині, Ізраїлі та інших країнах з різним рівнем економічного та політичного розвитку. І результати в кожній з цих країн, звісно, були різними. Так, у Боснії та Герцеговині у 2011 році свою систему національної доброчесності визнали зовсім провальною. В Ізраїлі у 2013 році виявили, що на варті демократичних засад тут стоять ЦВК та суди, у той час, як виконавча влада працює не дуже ефективно. А в Румунії у 2011 році взагалі визнали, що їхня система протидії корупції вистояла після економічної кризи 2008 року лише завдяки тому, що країна вступила до ЄС і, відповідно, змінила своє законодавство.
У результаті всіх цих досліджень експерти давали рекомендації для покращення роботи Національної системи доброчесності, після чого моніторили виконання таких порад. І через кілька років проводили аналогічне дослідження, щоб виявити поступ чи нові недоліки.
Ми в ТІ Україна вирішили скористатися таким перевіреним підходом. І хоча методологія дослідження Тransparency Іnternational охоплює ширше коло органів, ми зосередились на п'яти антикорупційних органах: НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС та АРМА. Це логічно, адже не у всіх країнах є спеціалізовані антикорупційні інституції, хоча проблема боротьби з корупцією актуальна скрізь.
Протягом чотирьох місяців фахівці нашої організації аналізували різні сфери роботи інституцій, а саме ресурси, незалежність, прозорість, підзвітність, доброчесність і взаємодію. У рамках дослідження було проведено 28 інтерв'ю зі співробітниками антикорупційних органів та 22 – із представниками експертного середовища.
У результаті кожна інституція отримала свою оцінку спроможності, управління і взаємодії – від 1 до 5. А за наслідками цієї величезної роботи команда ТІ Україна вже напрацювала низку рекомендацій, які допоможуть покращити ефективність НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК та АРМА. Бо ж якщо це працює в інших країнах, то чому не має спрацювати у нас?
Всім результатами ми вже поділилися з представниками антикорупційних органів, які досліджували. І вже зараз можна сказати, що всі ці інституції готові впроваджувати необхідні зміни відповідно до наших рекомендацій. А як саме вони планують це робити – всі охочі зможуть дізнатися на презентації дослідження 29 жовтня.
А ще вже зараз можемо відповісти на головні запитання. Ефективна чи неефективна? Працездатна чи непрацездатна?
Спойлер: антикорупційна інфраструктура в Україні є і працює. Набагато дієвіше, ніж комусь здається. І все це – попри помітний тиск на всі антикорупційні органи, попри подання народних депутатів у Конституційний Суд з метою оскаржити конституційність НАБУ і ВАКС та законність обов'язкового декларування.
Система антикорупційних інституцій створена не на папері, вона реальна і загалом синхронізована. Але поки що є потенціал для розвитку, адже останнім часом у нас виникають все нові й нові виклики.
