Керівники Великої Британії, Німеччини, Франції й Ірландії у вівторок, 10 листопада, телефонували Джо Байденові, щоб привітати його з обранням на посаду президента США.
Вони висловили готовність до співпраці у питаннях міжнародної безпеки, боротьби з COVID-19, у вирішенні проблем, пов’язаних із кліматичними змінами, у сприянні відродженню світової економіки і зміцненню демократії.
Україна згадана двічі в офіційному повідомленні команди Байдена серед завдань, над якими він готується працювати з європейськими союзниками.
Згідно з викладом, про Україну йшлося у розмові Байдена з французьким президентом Емманюелем Макроном і в розмові з британським прем’єр-міністром Борісом Джонсоном.
«Новообраний президент передав свою зацікавленість у пожвавленні двосторонніх і трансатлантичних зв’язків, зокрема через НАТО і ЄС», – мовиться у повідомленні.
Європейські очікування
«Потік привітань від європейських лідерів виявляє, наскільки глибоким є полегшення і наскільки щирою є радість через те, який вибір зробила Америка», – вважає директор Європейського аналітичного центру Карнеґі (Carnegie Europe) Роза Балфур.
Але вона також називає це видаванням «бажаного за дійсне» у сподіваннях, що співпраця ЄС і США просто повернеться до того, як це було до 2016 року, коли американським президентом став Дональд Трамп.
«Ті, хто ще сподівається на повернення у минуле, будуть розчаровані», – застерігає Роза Балфур.
Вона визнає, що Джо Байден справді інстинктивно прихильний до трансатлантичної співпраці, але вважає, що американського лідера від питань Європи відволікатимуть потреба загоювати розкол усередині Америки, а також справи, пов’язані з Китаєм.
«Світ також змінюється. Відносини між Європейським союзом і Сполученими Штатами залишаються унікальними – глибокими і міцними по обидва боки, але зростання багатополярності вимагає внесків у відносини зі щораз більшою кількістю партнерів і союзників», – мовиться в коментарі.
Роза Балфур долучається до тих політиків і оглядачів у Європі, які критикують європейців за «ледачий трансатлантизм» і неготовність «брати на себе більшу глобальну відповідальність».
«Сполучені Штати можуть допомогти вгамувати деякі чинники, що підривають європейську безпеку, наприклад, дії Туреччини у східному Середземномор’ї, але ЄС потрібно буде виробити власні дії для захисту своїх життєвих інтересів і суверенітету», – пише Роза Балфур.
Вона нагадує, що є важливі питання, в яких між європейцями й американцями нема згоди: від питань технології до того, як давати раду Китаєві.
«Міжнародні установи будуть посилені намірами Байдена повернутися до Паризької кліматичної угоди і залишатися у Всесвітній організації охорони здоров’я, але збереження багатосторонності вимагає набагато більших реформ», – розмірковує автор.
Стаття завершується так: «Мобілізація 71,5 мільйона прихильників Трампа на виборах 2020 року свідчить, що поразка президента не означає кінця «трампізму». Європа також має свої дрібніші різновиди популістів, які давно тиснуть на демократію і здатність ЄС діяти на світовій арені. Тим, хто вважає, що минулі чотири роки були винятком або відхиленням, варто задуматися. Щоб захистити наші суспільства і трансатлантичні відносини від чергової деградації, ЄС і США повинні втілювати амбітні реформи, як вдома, так і у світі. Зараз настала можливість робити це пліч-о-пліч».
