Щодо мови, підкупу і оборудок
Рівно рік тому, у березні 2018 року, на врученні Національної премії імені Шевченка, президент України пообіцяв українцям у "найближчий час" забезпечити ухвалення 10-річної Програми всебічного розвитку і функціонування української мови, як державної.
Не пам'ятаю, що там на бордах президента написано щодо брехливих обіцянок, але рік по тому не те що 10-річної програми розвитку, а й просто Закону про функціонування державної мови не прийнято.
Як казав класик, обіцянки цяцянки, дурному радість.
І можна ще зрозуміти ватних до мозку кісток колишніх регіоналів, які вважають питання мови невчасним і провокативним. Але зрозуміти голову держави, який обіцяв покарати винних у злочинах на Майдані і не покарав, який обіцяв за 2 тижні закінчити війну і не закінчив, і який обіцяв українцям – українську мову на телебаченні, радіо і у пресі, і досі зі своєю коаліцією не прийняв відповідний закон, – зрозуміти такого голову держави я не можу.
На моє чітке та свідоме переконання, український президент має прийти до парламенту своєї парламентсько-президентської держави, забезпечити 100% явку усіх своїх депутатів, виголосити гарячу промову на підтримку закону про державну мову, і не виходити з зали допоки цей державоутворюючий документ не буде прийнятий.
Натомість я переконаний, що ані завтра, ані післязавтра у залі не буде і половини депутатів БПП.
Чому? Тому що на порядку денному у нинішнього глави держави не стоять ані питання розвитку економіки, науки, культури, освіти, медицини, ані тим більше питання мовної політики.
Питання, які хвилюють Банкову, це лише особисте збагачення і збереження влади будь-якою ціною.
Численні сигнали від громадян України свідчать про те, що готується феноменальна скупка голосів і тотальна фальсифікація виборів на усіх рівнях.
У Києві, де я є депутатом ВР від Голосіївського району, масово формуються так звані мережі, мета яких контролювати і гарантувати проплачене заздалегідь голосування. До такого не зміг додуматися навіть зек-експрезидент. Формуванням таких мереж у Києві займаються попросту ЖЕКи, робітники яких активно включені в роботу владного штабу.
Я двома руками підтримую запропонований профільним комітетом ВР законопроект N8270 про кримінальну відповідальність за фальсифікацію результатів народного волевиявлення. Але чи буде він поствлений у порядок денний сесії – це питання.
І на останнє. Розслідування злочинів в Укроборонпромі це справа честі журналістів, прокурорів, СБУшників, депутатів і громадських активістів тощо. Якщо бізнес на крові тисячів українців не буде не тільки припинений, а й суворо покараний найближчим часом, можна буде цілком відповідально стверджувати, що при владі в державі знаходяться патологічні клептомани, готові продати не тільки рідну мати, а й усю державу разом з її багатостраждальним народом.
І дай Бог, щоб цього не сталося. Принаймні у нас є ще час визначитись з "кращим із гірших" до 31 березня.
