BBC Україна: "Пласт: чим живуть українські скаути"

17-річний тернополянин Дмитро Сиротюк згадує пластовий табір \"Легіон\" як одну з найцікавіших пригод у своєму житті.

Протягом двох тижнів близько 40 юнаків-скаутів, поділившись на три команди, таборували поблизу Кременця в Тернопільській області, відтворюючи побут воїнів УПА та імітуючи бойові дії. У Пласті цей суто хлоп’ячий табір з військовим ухилом називають \"великою грою\" і вважають особливо екстремальним, допускаючи до нього лише підготовлених юнаків.

Під наглядом дорослих вихóвників - з традиційним у Пласті наголосом на другому складі - скаути віком 15-18 років рили окопи, маскували засідки, реставровували повстанську криївку і грали у війну.

У таборі юнак відкрив для себе, що влітку на вулиці можна спати і без намету, якщо захиститися від роси тентом.

Проте більшість пластових таборів мирні й не мають відношення до військової справи.

Приміром, на \"Золотій булаві\" хлопців і дівчат навчають бути лідерами. Дмитро розповідає, що коли він очолив пластовий курінь, йому забракло впевненості в собі, аби керувати людьми.

\"Коли я бачив перед собою велику лаву юнацтва, у мене трусилися руки й коліна\", - згадує він.

Психологічні тренінги на таборі, де пластунів навчали прийомам спілкування, тайм-менеджменту і самоорганізації, допомогли хлопцеві стати впевненішим.

Один з таких тренінгів – оцінка від своїх однолітків. Щодня учасники табору \"точкують\" одне одного – хвалять за успіхи та відверто, без образ, обговорюють недоліки. Саме точкування, розповідає Дмитро, допомогло йому побачити збоку свої вади і виправити їх.

На інших таборах, які відбуваються в різних куточках України, українські скаути ходять у походи, їздять на конях, стріляють з лука, літають на дельтапланах, плавають у човнах, вивчають краєзнавство й історію.

Наприклад, 22 червня у Криму почнеться восьмиденний історично-краєзнавчий табір \"Князівство Феодора\", який матиме також спортивний етап на мисі Айя. Ціна участі в ньому відносно низька - 500 грн. Але поїхати туди можуть не всі.

Першу скаутську присягу українські пластуни склали ще в 1912 році – всього п\'ять років по тому, як британський воєначальник Роберт Баден-Павелл заснував скаутський рух.

Нині, за словами Дмитра Колесника, голови крайової старшини Пласту, ця організація налічує понад 5000 членів в Україні і трохи менше – за кордоном, серед української діаспори.

Задоволена роботою Пласту і Надія Василівна з Миколаївки на Донбасі, чий 15-річний син Олексій став скаутом у вісім років. За її словами, протягом навчального року виховники займаються з дітьми раз на тиждень у приміщенні школи, а в теплу пору проводять ігри і навчання на вулиці, в \"місцевих лісочках і балочках\".

\"Такі діти дуже активні, легко спілкуються між собою, легко виходять на контакт з іншими дітьми, прилаштовуються до інших характерів\", - розповіла ВВС Україна пані Надія.

Донецькі скаути регулярно їздять до своїх друзів з Пласту в Крим, Київ і на Західну Україну, куди їх особливо охоче запрошують на Різдво.

\"А цього року у нас у Миколаївці по вулиці ходив вертеп. Це для дорослих на Різдво добровільно влаштували діти пластуни\", - розповідає мама.

На запитання ВВС Україна, як вона ставиться до того, що Пласт, попри свою аполітичність, є національно-патріотичною організацією, пані Надія емоційно відповідає: \"А хіба погано, що діти будуть знати своє рідне, українське? Це не політичне питання, якщо діти вивчають традиції свого народу. Вони виховуються на українських традиціях, які у нас були століттями. Це нормально, так і повинно бути\".

\"Якщо моїй дитині запропонували проводити вільний час активно, не тинятися на вулиці, то я дійсно захочу, щоб вона була в Пласті\", - додає вона.

Тим часом тернопільський пластун Дмитро Сиротюк, який був у таборі з військовим ухилом \"Легіон\", згадує, що його мама теж \"з розумінням\" поставилася до бажання сина випробувати свої сили в екстремальних умовах.

\"Каже роби собі, що хочеш, але завжди радить: якщо буде холодно, одягайся, будеш мокрий – сушися і так далі. Мама знає, що Пласт - це нормально, і шкоди мені ніякої не буде, - розповідає хлопець. - Цей табір досить гарно мене підготував. Я зрозумів, що я можу і де моя приблизна межа. Виявилося, що вона досить висока\".

BBC УкраїнаЗа Збручем