Остання історія із побиттям в ресторані в черговий раз може довести, що держава не гарантує справедливого покарання за злочин. Правосуддя стало аж занадто вибірковим після судової реформи та консолідації політичної влади. Ще три роки тому кожна із сторін конфлікту мала шанси на впливи на суд і таким чином зберігався певний баланс. Зараз жертва не має ніяких шансів на захист та на покарання злочинця. Список закритих справ росте, а окрилені безкарністю мажори шукають нових пригод. Головна проблема в цьому – підрив віри у справедливість. Нашому суспільству більш притаманне почуття справедливості, аніж західне формальне верховенство права.
Якщо держава не забезпечує справедливість, суспільство само організовується для її відновлення своїми силами. В класичні часи Дикого Заходи, до прикладу, дієвим способом став суд Лінча – самосуд за гарячими слідами злочину. Щоб система не покарала юрбу лінчувальників, використовується колективна дія – коли злочинця б\'ють всі присутні по черзі, а найбільш активні \"судді\" одягають маски. Не здивуюся, якщо наступного разу мажора-дебошира виведуть із ресторану люди в масках та покарають трьома десятками ударів біт – по удару від кожного свідка. І суспільство при цьому підтримає саме лінчувальників, а не мажора, не дивлячись на прямі ознаки злочину. І подібні випадки стануть кращим запобіжником від рецидивів, аніж безпорадність правоохоронців та кругова порука політиків.