Колишній президент харківського \"Металіста\" розмірковує про футбол, політику та різні прояви \"конфлікту інтересів\".— Олександре Владиленовичу, бачив вас на матчі \"Челсі\" — ПСЖ…— Було таке. Поїхав до Лондона подивитися цікавий \"лігочемпіонський\" футбол.— Для мене ключове слово \"поїхав\": тобто ви не живете у британській столиці?— Ні, сьогодні мій основний дім — село Мартове Харківської області. Тут найлегше мене знайти. Хоча, за потреби, приїжджаю і до Харкова, і в Лондон. Або ще кудись.— Ті, хто розповсюджує чутки про ваше \"ПМЖ\" у Великій Британії, аргументують їх тим, що вам… як би це сказати, страшно в Україні. Принаймні у Харкові поки при владі Геннадій Кернес…— Нічого я не боюся! Коли я чого боявся? За часів Януковича, коли ці хлопці мали просто величезну владу як у місті, так і в області (зрештою — в державі), мене вони не лякали. А що тепер, коли у них мінімальна влада?.. Знаєте, я з цього приводу вже давно сказав усе, що хотів.— Тоді чому обрали домівкою село?— Воно ж не біля Нью-Йорка знаходиться, від Мартового до Харкова якісь 40 км! Тут чути все, що відбувається в обласному центрі.— Значить, до вас доносяться різні погані події з міста, зокрема, терористичні акти. Чи можна цьому зарадити?— Хіба я здатен вплинути на таке? Я ж не при владі. Реагую на все так, як решта харків’ян: переживаю… Але повторюю: те, що нині я живу в селі, не означає, ніби мені некомфортно в Харкові.— А може, все ж варто було іммігрувати? Кажуть, той же Роман Абрамович наполегливо пропонував вам купити ФК у Швейцарії чи в Австрії (дехто навіть згадує англійську прем’єр-лігу) …— Цього не пропонував. Справді, ми з ним — і не тільки з ним — обговорювали різні проекти, що стосуються європейського футболу. Причина — показовий успіх із \"Металістом\": я ж прийняв його як клуб-банкрут, а залишив одним із грандів… ну, добре, одним із найсильніших в Україні, командою, котра входила до топ-30 на континенті за рейтингом УЄФА. Навіть сьогодні \"Металіст\" на якомусь там 40-му місці, але то вони \"виїжджають\" на старих бонусах. Усі ж бачать, що мені вдалося, тому друзі пропонують продовжувати, розвивати схожі проекти. Втім, я однозначно вирішив: окрім \"Металіста\", нічим іншим у футболі не займатимусь.