Домашній поєдинок проти команди Італії був для збірної України рівнозначним фіналу. Домашній поєдинок проти команди Італії був для збірної України рівнозначним фіналу.Виїзна поразка із рахунком 1:2 залишала нашим дівчатам хороші шанси. Місцем проведення гри обрали \"Арену Львів\". По-перше, вона фартова. Жіноча збірна лише цього обіграла тут Туреччину, Чорногорію, Білорусь та Уельс. По-друге, тут завжди шалено підтримують своїх.Щоправда, особливого ажіотажу у місті не відчувалося. Точніше, його взагалі не було. Автобуси в напрямку стадіону заповнювались людьми, котрі їхали з роботи. Слова \"Україна\", \"Італія\" та \"футбол\" можна було почути лише зрідка та добре при цьому прислухавшись. Міліція не закрила в\'їзд до стадіону для звичайних машин, що сигналізувало про не надто високий інтерес до гри. Стюарди ледь подивились на акредитацію, у прес-центрі нікого не було, Федерація навіть зекономила на звичайній воді, котру завжди пропонують журналістам. Про каву чи чай і мова не йшла. Підіймався до прес-ложі під звуки гімну Італії. Перший погляд на чашу стадіону зсередини відверто розчарував. Півтори, максимум дві тисячі вболівальників на понад 30-тисячному стадіоні - до болю мало. Журналістів зібралось трохи більше двадцяти, та й ті розбились на групками за інтересами. Стюардів у ложі преси було більше, ніж самої преси, чесне слово. Підтримка, як завжди у Львові, була на рівні. І якщо скандування \"Хто не скаче, той москаль\" було необхідна для розігріву (+5 градусів, на секундочку), то \"Слава Україні! Героям слава!\" йшло від серця. Окремо потішили два десятки солдатів, котрі підтримували Україну із державним прапором. Як зауважив мій співрозмовник, так було під час Першої світової, Другої світової, так і зараз під час так званої АТО. Військові відволікаються від служби завдяки футболу. Тим часом, Україна явно тішила грою. Вже на початку другого тайму наші дівчата вели із рахунком 2:0, чого з лишком вистачало для проходу далі. Маленький хлопчик, котрий сидів поруч, аж крісло зламав, так вболівав за \"жовто-синіх\". Як дитина опинилась в ложі преси? Запитайте щось легше. Але, як потім зазначив наставник України Анатолій Куцев, дівчата просто розгубились від такого щастя. Що робити далі? Атакувати далі чи закритись і відбиватись? Збірна застигла у напівпозиції. І цього досвідченим італійкам вистачило для зрівняння рахунку.Вже в самому ендшпілі грецька суддя була зобов\'язана ставити пенальті у ворота \"Скуадри\", але так і не зважилась. Пристрасті на полі спалахнули, що призвело до вилучення Людмили Пекур. Але ж імпульсивна ця пані четвертий арбітр! Грецька кров, бідний чоловік! Фінальний свисток вболівальники зустріли оплесками. Оплесками подяки збірній. Дівчата показали все, що можуть на даний момент. Оплесками зустріли і Анатолія Куцева на прес-конференції. Пан Анатолій подякував Львову за підтримку і відзначив, що зміна поколінь у збірній не на часі. А от його опонента журналісти ледь не розірвали на шматки. У хорошому сенсі. Це ж Антоніо Кабріні, чемпіон світу-1982 у складі збірної Італії! І ваш покірний слуга попросив автограф, аякже! На тому й закінчили. Дякуємо дівчатам за чудовий цикл! І сподіваємось на ще кращий виступ у майбутньому.