Воскресіння Христа, яке з одного боку сталося в історії, тобто в часі і просторі, а з другого боку – перевищує границі як часу, так і простору, не належить до минулого, воно належить до «тепер», тобто є актуальним і дієвим для світу постійно, чи то до Воскресіння, чи то після. Христос «тепер» помирає для мене на хресті, і Христос «тепер» Воскресає для мене з мертвих. Це «тепер» особливо стає видимим підчас служіння Євхаристії, під час якої не повторюється жертви та Воскресіння Христа, але актуалізується єдина жертва і єдине Воскресіння Спасителя для людей у кожному часі і у кожному місці.