Якщо розуміти мій гріх, загально кажучи, як брак любові до Бога, тобто до того, Який мене любить нескінченною любов’ю, і що ця любов повинна бути взаємна, щоб була досконалою і повною, а не лише односторонньою, тоді я маю певен борг перед люблячим Богом Отцем: любити Бога взаємно. Звичайно, ця любов до Бога не буде навіть приблизно подібна до любові Бога до нас, проте принаймні на міру моїх сил я повинен старатися полюбити Бога, хоча б так, як це пригадує законовчитель, відповідаючи на питання Ісусу Христос, коли пригадує «головну заповідь»: «Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого» (Лк 10, 27).