Наша Батьківщина переживає складні часи. В такі моменти дуже важливими є слова підтримки.Зокрема, приємно що скаутам різних країн небайдуже те що відбувається в Україні. Зокрема сьогодні надійшов лист від дуже авторитетної особистості в російському скаутингу Ростислава Полчанінова: Очень сочувствую. Дай Бог, чтобы война скорее кончилась. Молюсь об этом Богу. Думаю и помню. Р.ПолчаниновБіографічна довідка:Народився в 1919 р. в Новочеркаську в сім\'ї полковника білої армії. У 1920 р., коли біла армія покидала Крим, разом з батьками опинився в Югославії.Навчався на юридичному факультеті Белградського університету. У 1931 р. вступив в Національну організацію російських скаутів (НОРС), в 1934 р. - в організацію \"Російський сокіл\". Пізніше був одним з керівників НОРС в Європі. З 1943 р. працював з молоддю в складі Псковської православної місії і викладав в церковних школах при Св.Діміровскій церкві в Пскові. У 1944 р. разом з сім\'єю емігрував до Німеччини, а в 1951 р. - в США.Після приходу американських військ до Німеччини був скаутмайстром Організації російських юних розвідників (скаутів) (ОРЮР) у м. Нідерзахсверфен (Німеччина). Вийшовши на пенсію, зосередився на роботі з історії російської діаспори. Автор спогадів про Псковську місію. Займається виданням журналу \"За вільну Росію: Новини місцевої організації НТС на Сході США\". Проживає біля Нью-Йорку.Друг Ростислав та Українcький скатинг:В кінці 30-х років на прохання українських друзів він, російський скаут, організував гурток українських юних розвідників із яким видавали навіть свій журнал, українською мовою.Прочитавши \"Енеїду\", вивчив українську мову, а з нагоди 100-ліття Пласту написав звернення від ОРЮР українською (!), якому на ЮМПЗ аплодував зал стоячи.