Про фартовий Львів

Одним із головних аргументів проведення матчів збірної у столиці Західної України є досить цікава ідея\"Львів - фартове місце для нашої команди!\". \"У Львові Україна ніколи не програє!\". І так далі, і таке інше. Навіть в рекламі матчу лейтмотивом була \"фартова аура стадіону України, яку треба перенести на Арену Львів\".Так, проти фактів не попреш. Збірна України жодного разу не програла у Львові. Але! Давайте подивимось, з ким грали наші хлопці на Україні (всі попередні львівські матчі грались саме та, Арена Львів - якщо хто не в курсі - тільки дебютував).5 вересня 2001Україна - Вірменія 3:07 червня 2003Україна - Вірменія 4:313 жовтня 2004Україна - Грузія 2:020 серпня 2008Україна - Польща 1:0 (ТМ)6 вересня 2008Україна - Білорусь 1:029 травня 2010Україна - Румунія 3:2 (ТМ)(ТМ) - товариські матчі, спеціально виділені мною. Всі інші поєдинки - офіційні, у відборах до тих чи інших Євро/ЧС.Як бачимо, у всіх чотирьох офіційних матчах, тобто тих, де результат є головним чинником успіху (товариські матчі все-таки не є аж настільки прив\'язаними до табло), суперниками української збірної були команди навіть не середньоєвропейського рівня. Хіба що Білорусь 2008-го можна з великою натяжкою приписати до умовного нижнього краю \"середняцького\" масиву.Тож нічого дивного чи фантастичного немає в цій успішній серії. Навпаки - якби комусь із тих суперників ми програли, отут треба було б кричати на всю Іванівську. А перемоги над вірменами, грузинами, білорусами... Ми, здається, намагаємось претендувати на статус серйозного гравця в європейському футболі? То про який фарт може йтись у таких матчах? Якщо вже вірмен обігрувати \"на фарті\"...Я спеціально, для більшої наочності, виписав усіх суперників української команди в інших містах України (крім Києва - бо тут взагалі про \"фарт\" чи \"нефарт\" не може йтись).ДніпропетровськАлбанія, Англія, НорвегіяДонецькГреція, Нідерланди, Північна Ірландія, Румунія, ФранціяОдесаІзраїль, ЛитваУжгородУгорщинаХарківЛитва, Уругвай, Хорватія, ШвеціяУжгород тут винятково з формальних причин (один матч, в далекому 1992-му). Одеса, в принципі, теж. А от три інших міста - досить показово. Англія і Норвегія. Уругвай і Хорватія. Греція, Нідерланди і Франція. Команд такого рівня у Львові не було і близько. Звісно, свою фартовість підтверджувати на колишніх радянських республіках набагато простіше, ніж проти дійсно серйозних європейських гравців, чи не так?Я не маю нічого проти Львова як такого. Навпаки - підтримка трибун (якщо вона дійсно щось значить для гравців, а не вони просто говорять на публіку те, що ця публіка хоче почути) там чи не найкраща в Україні. Це, в принципі, можна навіть використати як пояснення фартовості. Але! Нехай би збірна відіграла два, три, чотири матчі зі справжніми суперниками - щоб були реальні підстави говорити про якісь метафізичні речі. А так...До речі, якщо вже говоримо про фартовість - то тоді всі матчі збірної треба проводити в Дніпропетровську. Там наші також жодного разу не програвали, хоча суперники були значно сильніші за львівських.Якщо, звісно, головним чинником успіху нашої команди є саме фарт - міста, стадіона, головного тренера... Бо ж видається, що за \"везінням\" у нас за душею більше нічого й немає. Олександр Стрижук, головний редактор uFootball.com.ua