Побачити Париж і не померти. Чому збірна України зупинила Францію

Вчора збірна України з футболу продемонструвала нам своє найкраще вміння. Вміння вчитися на власних помилках. Повідомляє сайт Sportanalytic.com. Для того, щоб знайти витоки такого хорошого результату на полі чемпіонів світу, потрібно повернутися в осінь 2020 року. Тоді у групі більш-менш рівним для нас суперником була лише команда Швейцарії, а от Іспанія та Німеччина були значно сильнішими. Пам'ятаєте виїзну гру проти іспанців, коли ми безнадійно "влетіли" з рахунком 0:4? Тоді Андрій Шевченко вирішив гнути свою лінію і спробувати грати першим номером навіть проти топового суперника. Ми "відгребли", а ця гра стала дуже важливим уроком для наставника, котрий він вивчив "назубок". І вже проти тієї ж Іспанії вдома Україна терпіла, мучилась, "гризла" землю, але перемогла. Це було таке собі тренування перед матчами відбору. Як ми бачили вчора, все вдалося дуже добре, а збірна вже мала досвід дій у таких ситуаціях.Особливо варто відзначити, що нашу команду не зламала суддівська несправедливість в епізоді з першим голом, котрий Антуан Грізманн забив після відвертого офсайду. Раніше ми б сперечалися з арбітром, витратили купу нервів і точно перестали б діяти за попереднім планом, але не зараз. Хлопці у жовтому продовжували методично виконувати свою роботу, вони "лупали сю скалу", як сказав би класик, і врешті отримали свій результат. Справді, задоволення від такого футболу естет отримав би мало, але хіба краса вчора не була у рахунку на табло? Хіба кожен з нас вчора не лягав спати із відчуттям задоволення і очікуванням недільного матчу проти Фінляндії? Ось що має робити національна збірна! Вона повинна приносити людям радість і дозволяти бодай трохи забувати про насущні проблеми. Дякуємо, хлопці!А знаєте, що ще кинулось в очі? Холоднокровність наших футболістів. Французи періодами застосовували просто колосальний пресинг, під яким збірна України ще п'ять років тому розсипалася б так, наче картковий будиночок. Зате вчора ми побачили чітку і злагоджену роботу, котра виражалася у точній грі в пас навіть у найскладніших моментах, коли морально легше було вибити м'яч просто подалі або в аут, щоб отримати бодай кілька секунд перепочинку. Така гра наших хлопців змушувала одночасно і пишатися їхнім прогресом, і зупиняла серце на долю секунди, коли французи були особливо близько до того, щоб перехопити м'яч безпосередньо біля нашого штрафного. Що ж, це було прекрасно, але вже зовсім скоро будемо грати проти Фінляндії. Потрібно за всяку ціну уникнути недооцінки суперника і взяти три очки, бо як розумно сказав Олександр Зінченко, якщо втратимо бали там, то нічия проти Франції нічого не вартуватиме.Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.comСайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!