Пластуни станиці Київ провели зустріч з матросами 1-ої окремої бригади Морської піхоти ВМС України

02.04.2014 р. пластуни станиці Київ провели зустріч з матросами 1-ої окремої бригади Морської піхоти ВМС України

Захід розпочався з військової частини на Лук’янівці в Києві, де тимчасово розквартирувалися морські піхотинці, що були передислоковані з Феодосії після загарбання Криму російськими окупантами.

Хлопці переважно початкового старшопластунського віку були змушені обрати: перейти на бік окупантів чи лишитися вірними присязі. Не всі з них покинули Крим. З 450 бійців бригади 130 повернулися на Велику Україну. Не завжди цьому слугували ідеологічні причини. Як розповіли морпіхи, більшість з тих, хто лишився в Криму мали там сім’ї, тому й не захотіли переїзджати. Так здається, ніби від часів, оспіваних у пісні «Із полону, з-під Ізмаїлу» мало що змінилося.

Пластуни провели для морпіхів екскурсію старою частиною міста – Подолом, опісля чого, провели ватру на Замковій горі, що височіє над Андріївським узвозом і звідки відкривається неперевершений вигляд на вечірній Київ. Місце обрали символічне, адже на цій горі похована частина воїнів, загиблих у Бою під Крутами, і встановлений пам’ятний хрест.

Матроси (у ВМС замість «солдат» говорять саме «матрос») були приємно вражені пластовим церемоніалом відкриття і натхненно разом співали гімн України, що їм одного ранку у Феодосії так і не дали заспівати «зелені чоловічки».

Пластуни і матроси сиділи біля багаття, співали під гітару пісень, то їхніх, то наших, і розповідали кожен про свою «Велику гру». Теплий чай зігрівав руки, а історії про військові будні зігрівали душу. Звісно, розповіді про останні події з уст тих, хто був у їхньому епіцентрі, залишили незабутнє враження: суміш гіркоти, гордості і натхнення.

Щиро сподіваємося, що наша держава подбає про своїх морських піхотинців і виконає усі свої обов’язки та обіцянки. Завданням же простих громадян є підтримка військових, особливо в такий час, усіма доступними методами, навіть добрим словом чи теплою зустріччю, що ніколи не можна недооцінювати.