«На п’ятий день ще вночі я відчув, як болить живіт, як він, клятий, нестерпно болить! Це були неймовірні спазми, які тривали постійно, я навіть до туалету не міг дійти. Лежав… Терпів...»
«Тридцяте травня… День початку кінця цього невпинного жаху. Цього невпинного болю в серці. Але початок і випробовування. Бо попереду чекала не тільки надія, але й велика небезпека»
Момент, коли ув’язнених із ІТТ перевозять до слідчого ізолятора, – дуже «вдалий» для придушення волі й гідності: людям не дають ані помитись, ані підстригтись. Жодної медичної допомоги