«Одна людина, дивлячись в калюжу, бачить бруд, друга, в цій самій калюжі, бачить зірки». Цей вислів належить філософу І. Канту, але я вперше почула його від Надії Іванівни Шендрик. Саме так, на мій погляд, вона дивилася на світ, розуміючи всю його складність. Всі, кому пощастило спілкуватися з нею, погодяться, що Надія Іванівна сприймала життя без зайвої метушні. Врівноваженість, неспішність, спокійна мова були зовнішніми ознаками її спілкування з людьми.