З історичної точки зору історія з мудрецями виглядає дещо напівлегендою. Тому є своєрідне припущення у біблеїстів, що ця історія – це притча. Або інакше: це перша євангельська катехиза про Христа, Царя і Спасителя всього людства. У юдаїзмі були так звані «мідраші» – коментарі правд віри, щоб наочними прикладами пояснити певні речі з Писання. Ціллю мідрашу було або вивести певні юридичні формули, базуючись на Торі, тобто П’ятикнижжі, або зглибити моральний та етичний вимір Писань. При цьому, юдейські мідраші існували у формі усній, і лише у ІІ ст. після Христа їх почали записувати, і вони стали основою для Талмуду.
Іншими словами, мідраш – це усна Традиція юдаїзму (пізніше записана), яка мала теж вплив на раннє християнство.
А в описаній євангельській історії з чудовним Народженням Христа, Євангелісту Матею йшлося про те, щоб більш наочно пояснити, що саме Ісус Христос є Спасителем для всього людства і що в Ньому сповнюються всі старозавітні пророцтва. Тому цей фрагмент з Євангелія від Матея 2, 1-12 (а навіть весь другий розділ Євангелія) можна трактувати, як «християнський мідраш», тобто «коментар-притчу» про вселенське значення Христа і Його об’явлення світові.