«Листи так довго йдуть…»
2011-09-03 12:00
Колись, на початку 20 століття, скаржилась Леся Українка мамі – Ользі Косач, що «…листи так довго ідуть». Це рядок із багатої епістолярної спадщини Лесі, яка зберігається у празьких архівах.
Згадала Лесю днями, коли побачила по телевізору сценку, від якої завмерла від жаху, гадаю, не тільки я: на порозі однієї львівської тюрми плакала старенька жінка, її знову не пустили на побачення з сином. Протягом останніх трьох місяців мама бачила його, змарнілого і хворого, тільки ...